vesnat.ru страница 1
скачать файл
Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра теорії та історії культури
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор

з наукової роботи
___________________________

“______”_______________20___ р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



Культурологія
напряму підготовки 8050201 «Менеджмент організацій»

географічного факультету

Укладач: к.ф.н., ас. Лазарович Н.В.

Львів – 2010




  1. Опис навчальної дисципліни

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Культурологія”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

Географічні науки

Нормативна


Модулів – 2

Напрям

8050201 «Менеджмент організацій»



Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

Спеціальність

«Менеджмент туристичної індустрії»




1-й

-




Семестр

Загальна кількість годин – 90

2-й

-

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 3

самостійної роботи студента – 3


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


32 год.

-

Практичні, семінарські

16 год.

-

Лабораторні

-

-

Самостійна робота

32 год.

-

ІНДЗ:

8 год.


Вид контролю:

іспит



  1. Мета та завдання навчальної дисципліни


Метою навчальної дисципліни «Культурологія» є формування у студентів поглибленого розуміння фундаментальних понять і категорій теорії культури, оволодіння сучасними методами культурологічного аналізу, вивчення історичної специфіки національної культурної традиції та тенденцій сучасних соціокультурних трансформацій як в українській, так і світовій культурі.

Завдання курсу «Культурологія» полягає у тому, щоб, ознайомити студентів з основними формами та типами культур, закономірностями їх функціонування і розвитку, а також теорією та історичними особливостями розвитку культури, яка в наш час стає вагомим теоретико-практичним засобом забезпечення оптимальності соціального функціонування і гуманізації суспільного життя.

Міжпредметні зв’язки. Нормативний курс «Культурологія» для студентів географічного факультету змістовно зіставляється з циклом дисциплін соціогуманітарного циклу: «Філософія», «Релігієзнавство», «Історія України», «Психологія», «Соціологія», «Політологія», а також дисциплінами спеціальності: «Туристичне країнознавство», «Туристичні ресурси України», «Релігійний туризм і паломництво» тощо.

В результаті вивчення дисципліни «Культурологія» студенти повинні:




  • Знати:

  • основні підходи до розуміння феномену культури як предмета культурології (теорії культури), а також основні культурологічні парадигми;

  • визначення та зміст ключових культурологічних понять;

  • головні етапи розвитку світової культури та їх репрезентанти: первісна культура, культура Стародавніх Цивілізацій, культура античного світу, культура Середньовіччя, культура доби Відродження, культура Нового часу та доби Просвітництва, Новітня культура тощо;

  • процеси та події, які зумовлювали зміну умонастроїв та перехід від однієї культурної епохи до іншої впродовж загальнолюдського поступу;

  • специфіку регіонального підходу до типології світової культури: загальної («Схід – Захід») та регіональної (європейський, далекосхідний, арабо-мусульманський, індійський, латиноамериканський, тропічно-африканський культурні регіони);

  • особливості основних мистецьких стилів (у архітектурі, художньому та образотворчому мистецтві, літературі);

  • зіставлення світової, національної та етнічної культури;

  • культурологічну думку України, характерні особливості періодизації української культури та її місце в системі світової культури;

  • світоглядні засади визначних представників української та світової культури різних періодів, їх здобутки, досягнення, особливості діяльності в процесі культурно-історичного поступу;

  • симптоматичні тенденції, які притаманні сучасній культурі: концепція інформаційного суспільства, цивілізаційні процеси глобалізації, теорії «масового суспільства», концепції «толерантності» та «міжкультурного діалогу».




  • Вміти:

  • пояснити суть феномену культури, її роль у людській життєдіяльності, способи набуття, збереження та передачі базових цінностей культури;

  • аналізувати форми та типи культур, закономірності їх функціонування та розвитку;

  • охарактеризувати та наводити прикметні ознаки основних культурних регіонів світу;

  • порівняти (зіставити, знайти спільне) особливості різних культурно-історичних епох;

  • наводити найвизначніші культурно-мистецькі пам’ятки та імена видатних представників тієї чи іншої культурної епохи чи регіону;

  • застосовувати методи культурологічного аналізу щодо тенденцій сучасних соціокультурних трансформацій в Україні та світі, коментувати і пояснювати культурні події, виявляти глибинне значення змін у сучасній культурі, виокремлювати тенденції культурно-цивілізаційних процесів та перспективи розвитку суспільства в ХХІ ст.;

  • розробляти та реалізовувати науково-дослідницькі проекти, які стосуються сучасних культурологічних процесів та історії української та світової культури;

  • визначати роль і місце української культури в світовій цивілізації, пояснити історичну специфіку української національної культурної традиції;

  • розвивати у собі шанобливе ставлення до норм, традицій, міжкультурних взірців представників різних націй, етносів в контексті сучасних культуротворчих процесів;

  • обґрунтовувати власні світоглядні позиції на основі знань історико-культурної спадщини України та світу, а також турбуватися про збереження та примноження національної та світової культурної спадщини.

  1. Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1. Методолого-світоглядні засади культурології як теорії культури
Тема 1. Культурологія як академічна дисципліна, її предмет та завдання

Культурологія як інтегративна сфера знання в багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Виокремлення культурології як самостійної науки (Леслі Уайт). Предмет культурології як науки та навчальної дисципліни – пізнання сутності культури, аналіз законів та механізмів функціонування конкретних форм і виявів культури. Основні завдання культурології: аналіз культури як системи культурних феноменів; виявлення ментального змісту культури; дослідження типології культури; розв'язання проблем соціокультурної динаміки; вивчення культурних кодів та комунікацій тощо.

Культура як вихідне поняття культурології. Історичні аспекти та сучасні інтерпретації поняття «культура». Етимологічне розуміння поняття «культура»: лат. colo, ere – вдосконалювати, покращувати, культивувати; colonus – заселення, олюднення; cultus – шанування, поклоніння. Первинне значення поняття «культура» – землеробська праця (Марк Порцій Катон). Переносне значення терміну культура – це догляд, покращання, ушляхетнення тілесно-душевно-духовних нахилів та здібностей людини. Античність: зіставлення поняття «культура» з виховним ідеалом «пайдейя», взірцями «калокагатії». Середньовіччя: розуміння поняття «культура» крізь призму теоцентричних світоглядних домінант, перевага духовного начала культури. Відродження: культура в контексті утвердження творчих предметно-перетворювальних потенцій людини. Новий час: розуміння культури крізь призму раціоцентричних установок. Доба Просвітництва: культура у зіставленні з освітою, наукою, мораллю. Новітній час: поліваріативність поглядів на культуру.

Аналіз сутності та основних аспектів культури як: 1. загальний процес інтелектуального, естетичного, духовного розвитку особи; 2. процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі; 3. «друга природа» людини; 4. світ, наповнений людським смислом, система спільних для людей цінностей: матеріальних або духовних; 5. «міра людського в людині» та суспільстві, що виступає чільною характеристикою розвитку людини як суспільної істоти; 6. народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини; 7. спосіб життя людей, притаманний певній спільності (молодіжна культура, професійна культура тощо), нації (українська, японська, німецька тощо), історичній добі (антична культура, культура Ренесансу, культура Бароко та ін.); 8. сутність досягнутих людиною у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій людини в світі; 9. продуцент норм поведінки та оцінок, котрі необхідні для орієнтації людини у світі; 10. регулятор соціальних відносин між людьми; 11. необхідний чинник людського пізнання та самопізнання, визначення людиною свого місця у світі; 12. формотворча основа світоглядних установок особи; 13. акумуляція (збереження та накопичення) соціального досвіду у вигляді знань, навичок, різних духовних і матеріальних цінностей, норм людського співжиття, звичаїв, традицій 14. різноманітні способи, форми і наслідки інтелектуальної та художньої діяльності людей у галузі літератури, музики, живопису, театру, кіномистецтва тощо.

Структура та основні функції культури. Структурна диференціація поняття культура: матеріальні та духовні цінності. Матеріальна культура та предметно-перетворювальна діяльність людини: культура праці та матеріального виробництва; культура побуту; культура топосу – місця проживання (помешкання, будинки, села, міста); культура ставлення до власного тіла та ін. Зміст поняття «артефакт». Духовна культура як джерело духовних, ідеальних цінностей, а також способи творчої діяльності, спрямовані на створення, збереження та поширення духовних цінностей: міфологія, релігія, філософія, наука, мистецтво, мораль, право тощо.

Предметні та особисті форми культури. Предметні форми культури – це наслідки діяльності людей, певна система матеріальних і духовних цінностей: засоби і знаряддя праці, предмети побуту, наукові знання, релігійні та філософські вчення, традиції, обряди, моральні принципи та норми, юридичні закони, твори мистецтва тощо. Особисті (персональні) форми культури – це люди як суб'єкти діяльності, носії, творці певних культурних цінностей.

Основні функції культури: 1. адаптаційна (дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки); 2. пізнавальна (ознайомлення людини зі знаннями, необхідними для «володіння силами природи, пізнання соціальних явищ, для визначення ціннісного відношення до світу); 3. аксіологічна, ціннісна (дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві); 4. інформаційна (культура є феноменом, що продукує інформацію, разом з цим вона є також явищем, що запам'ятовує та передає цю інформацію); 5. комунікативна (виконує передачу культурних цінностей, засвоєння та збагачення яких неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення і. д., які входять в скарбницю культурних цінностей); 6. нормативна (відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується спосіб життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки); 7. гуманістична (реалізація вищих цінностей шляхом культивування людської гідності); 8. людинотворча (виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення); 9. виховна (культура виступає універсальним чинником саморозвитку, самовдосконалення людини); 10. світоглядна (синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових; світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття і розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі).

Тема 2. Актуальні проблеми культурології: теоретичні та практичні аспекти

Суть культурологічних парадигм – теоретичних концепцій, методичних положень, на які спираються культурологічні дослідження. Основні культурологічні парадигми: 1Еволюціоністська концепція культури (Л. Морган, Е. Тайлор Г. Спенсер): обґрунтування принципу єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури, адже розвиток кожного народу відбувається прямолінійно - від простого до складного (Е.Тайлор). Виокремлення трьох основних стадій у розвитку суспільства та особливості розвитку культури - дикунство, варварство і цивілізація (Л. Морган). 2. Циклічна концепція культури або концепція циклічних круговоротів (Дж. Віко, М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі): історія розвитку людства розглядається як історія співіснування локальних, незалежних один від одного соціокультурних типів. 3. Аксіологічна концепція культури (В. Дільтей, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт): культура як «світ втілених цінностей», які реалізує людина внаслідок своєї діяльності. 4. Антропологічна або функціональна концепція культури (Б. Маліновський, К. Леві-Стросс, А. Кребер): виникнення та розвиток культури пов´язується з потребами людини. 5. Соціологічна парадигма культури (П.Сорокін): культура як цілісне утворення та складна ієрархія соціокультурних систем (теорія суперсистем культури). 6. Формаційна або лінійна концепція культури (К. Маркс, Ф. Енгельс): діалектичний взаємозв’язок «базису» як основи матеріально-перетворюючої суспільної діяльності людей, що спрямована на задоволення їх матеріальних потреб, та ідеологічної «надбудови», до якої належить і культура. Принцип формаційного підходу до аналізу культури. 7. Символічна концепція культури (Е. Касірер): ідея єдиного «світу культури», в якому символи, архетипи, смислообрази постають модифікаціями апріорних форм людської свідомості – мова, міф, мистецтво, релігія, наука; 8. Ігрова парадигма культури (Й. Гейзінга): смислові виміри гри як атрибутивної характеристики культури; 9. Психоаналітична концепція культури (З.Фройд, Е.Фром): культура як «ментор» людського «его», індивідуальної свідомості; 10. Теологічні концепції культури: релігія як вирішальна основа розвитку культури. Концептуальні основи теологічного розуміння культури (Августин Аврелій, П.Абеляр, Тома Аквінський). Сучасна католицька культурологія (Ж. Марітен, Е. Уінтер): культура як наслідок божественного одкровення, а культурний процесс – це спроба пізнати Божу мудрість та божественну першооснову світу. Православна культурологічна думка (М. Бердяєв, П. Флоренський, Л. Карсавін та ін.): виникнення культури з релігійного культу. Протестантська культурологія (П.Тілліх): релігія як субстанція духовної діяльності людини, форма осмислення і правильного сприйняття культурних цінностей: лише Бог є першоосновою виникнення і розвитку культури.

Аналіз та зіставлення світової, національної та етнічної культури. Культурна історія людства як світовий процесс: поняття світової культури. Світова культура як система духовних цінностей, що виробляються в надрах національних культур, але набувають загальнолюдського значення (П.Тейяр де Шарден, В.Вернадський, А.Швейцер, Дж.Коллінгвуд). Заперечення ідеї єдності світової культури: множинність культур, без історичної спадкоємності та загальнолюдського змісту (О.Шпенглер, АТойнбі). Еволюційний погляд на світову культуру (К.Ціолковський, В.Соловйов, П. Флоренський).

Атрибутивні характеристики етнічної культури: пріоритет локальних традиційно-замкнених спільнот; територіальна спорідненість; спільність походження; традиційність; стихія живої народної мови; анонімне; колективне авторство; патріархальність; позбавлення розвинутої індивідуальної самосвідомості. Власне етнічні елементи культури: обряди, традиції, звичаї, міфологія тощо.

Характерні риси національної культури: писемна культура; носії національної культури – інтелігенція – бере на себе функцію індивідуального авторства; культивування національних цінностей, національних інтересів, національної ідеї; принципи становлення правової демократичної держави, громадянського суспільства.

Взаємозв’язок культури та цивілізації: спроби протиставлення та зближення. Ідея «технічної цивілізації» як загрози для духовної культури (О.Шпенглер, М.Бердяєв). Вивлення культурного змісту сучасної цивілізації. Культура як джерело духовних вартостей. Цивілізація як матеріальний носій, «тіло культури», що має соціальне походження.


Тема 3. Змістовно-світоглядна диференціація феномену культури

Субкультура як відображення внутрішньої диференційованості культури. Субкультура («культура в культурі») як підпорядкована, неосновна культура, культурна підсистема всередині системи базової, основної культури суспільства. Груповий рівень функціонування субкультур: соціальні групи з орієнтацією на культурні цінності, норми та традиції, які відрізняються від загальноприйнятих норм і традицій переважної більшості населення. Основні чинники формування субкультур: соціальний стан, етнічне походження (національність), релігія, місце проживання, рівень освіти, професійний статус, статеві, вікові відмінності тощо.

Культура та контркультурна диференціація. Контркультура як напрям розвитку культури, котрий активно протистоїть «офіційній» традиційній культурі, що за своїми ціннісними орієнтаціями та стереотипами поведінки спрямована проти цінностей пануючої в суспільстві культури. Контркультура як форма протесту проти загальноприйнятих норм і стандартів масової культури, споживацького, техногенного суспільства тощо. Зміст поняття «альтернативна культура».

Визначення і аналіз феноменів елітарної та масової культури. Підходи до розуміння масової культури: множина «усереднених» людей, філістерів-обивателів; група людей, що вирізняються невіглаством, неосвіченістю, невихованістю; недиференційована множина людей, життєдіяльність яких проходить у межах індустріальної культури зі стандартизованим виробництвом і споживанням; множина осіб зі схожими або и спільними смаками, цінностями, ментальністю, сформована гомогенним інформаційно-комунікаційним простором; велика група людей, у межах якої під впливом психологічних закономірностей функціонування спільнот окремі індивіди до певної міри втрачають свою індивідуальність і завдяки взаємному впливу набувають схожих почуттів, вольових рухів, світоглядних позицій тощо. Масове суспільство як утілення стадності, уніфікованості, шаблонності (Д.Белл). Зіставлення понять: «масовий» – «народний» – «вульгарний» – «популярний». Масова культура як феномен, породжений масовою комунікацією: науково-технічна революція, постійне розширення комунікаційних та репродуктивних систем (масова преса і книговидання, аудіо- і відеозапис, радіо, кіно і телебачення, ксерографія, телекс і телефакс, супутниковий зв'язок, інтернет, комп'ютерні технології тощо), глобальний характер інформаційного обміну. Концепція «глобального села» Г. М. Мак-Люена. Масова культура та процеси урбанізації, індустріалізації виробництва та стандартизації продукції. Феномен поп-арту (А.Уорхов).

Поняття елітарної культури. Культурологічний зміст підходів до трактування концепції «теорії еліти»: політичний (В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельс), технологічний (Дж. Бернхем), соціально-психологічний (Х. Ортега-і-Гасет, Й Шумпетер). Конкретизація теоретичних проявів елітарної культури: геніальна історична особистість (Т. Карлейль), «людина генія» (А. Шопенгауер), концепція «надлюдини» (Ф.Ніцше), роль творчої інтелігенції (К. Мангейм), задля еліта як рушій прогресу суспільства та культури (Х. Ортега-і-Гасет), концепція «пасіонаріїв» (Л. Гумільов).

Специфіка ірраціоналістичного розуміння культури (Ф. Ніцше, В. Дільтей, Г. Зіммель, А. Бергсон). Ф.Ніцше: дві природні засади європейської культури: аполонійство і діонісійство. Зміст аполонівського начала культури: гармонія, тиша, спокій, розміреність, стабільність, регламентація, застереження від диких поривів, передання мудрого спокою бога завдяки принципу «уникай надміру». Творчість Гомера як вияв краси і гармонії аполонівського світовідчуття. Діонісійське начало культури як вияв неприборканої жадоби до життя і радості самого життя: джерело неспокою, тривоги, сумнівів, збентеження, страждань, нещасть, стихійного пориву, торжество злиття з природою. Гамлет як втілення діонісійської людини. Подолання внутрішнього стану неспокою, дисгармонії, через створення різних ілюзій – науки, релігії, мистецтва, моралі, політики.



Тема 4. Культура і суспільство

Характер культурних змін. Збагачення культури як процес поглиблення диференціації її структури при збереженні стійкості фундаментальних частин системи. Культурний занепад як ослаблення значущості високих сфер культури, її примітивізація, зростання прагматичної спрямованості суспільної свідомості. Культурна криза – ослаблення традиційних зв'язків між найважливішими елементами й інститутами культури, внаслідок чого культурна система зазнає руйнування. Культурний застій: відсутність соціокультурних змін впродовж тривалого часу, прихильність до традицій, повторюваність норм, цінностей, смислів, знань, відсутність нововведень. Основні типи міжкультурної взаємодії: культурна динаміка (фазова або етапна, циклічна, інверсійна), акультурація, культурна інтеграція, зближення культур, консолідація, конвергенція культури.

Ідея рівноправності культур у сучасному світі. Зміст та значення культурних універсалій: норми, цінності, правила, традиції, аспекти культури, що мають всезагальний характер і які відображають культурні смисли й образи, становлять основу буття людини в культурі. Етноцентризм як пріоритет цінностей та взірців власної культури. Шовінізм та ксенофобія як крайні вияви етноцентризму. Культурний релятивізм як розуміння іншої культури на підставі аналізу її власних зразків та цінностей.

Проблема кризових явищ у культурі як зіткнення духовно-моральних ідеалів культури з реальними умовами її розвитку та функціонування. Концепції кризового стану культури як втрати її духовних засад (О. Шпенглер, М. Бердяєв). Кризовий стан культури як обов’язковий і закономірний етап її розвитку (Й. Гейзінга, А. Тойнбі, М. Бубер). Кризові явища в культурі та феномен декадансу. Зіставлення кризових явищ та глобальних проблем сучасності.



Тема 5. Регіональна типологія світової культури

Суть і характерні особливості регіонального підходу до типології світової культури. Регіональна культура як поняття, що виражає одиницю індивідуальної різноманітності світової культури, в якій зафіксовані неповторні властивості процесів її розвитку в їх обмеженій просторово-часовій заданості. Чинники, що впливають на становлення регіональних культур: природно-біологічний; географічний; етнічний тощо. Культурний регіон як вихідне поняття в аналізі регіональної культури.

Загальна характеристика культурних світів Заходу та Сходу як різних типів культур, духовності, різних способів людського буття у світі. Захід як сфера буття європейської культури, ділянка поширення і визначального впливу християнської та античної системи цінностей. Головні імперативи європейського культурного розвитку: цінність особистості, творчої діяльності, науково-технічне освоєння і перетворення природи. Східний тип культури – внутрішньо та змістовно неоднорідний (буддійський, арабо-мусульманський, індуський, єврейсько-іудейський Схід). Особливості східного та західного типу культурного розвитку за Р.Геноном: традиціоналістські (східні) та прогресистські (західні) культури. Культурні світи Заходу і Сходу у порівнянні за схемою дослідження М.Вебера. Взаємовпливи Заходу (сфера цивілізаційного поступу – техніка, способи організації економіки і політичного життя) та Сходу (духовна сфера буття культури).

Тема 6. Провідні культурні регіони та їх роль розвитку світової культури

Регіональний підхід до аналізу світової культури як спроба показати унікальність та багатогранність кожної культури як певної цілісності. Аналіз провідних культурних регіонів. Європейський культурний регіон: географічне та культурологічне трактування поняття «Європа» в історичній перспективі. Антична система вартостей, середньовічна духовна християнська традиція, антропоцентризм Ренесансу, раціоцентризм та сцієнтизм Нового часу як основа європейської культури. Подолання світоглядних домінант європоцентризму.

Культурна самобутність далекосхідного культурного регіону (Китай та Японія). Основні засади конфуціанства як основи духовної культури китайців. Філософсько-культурологічні основи даосизму, легізму, маоїзму, чань-будизму. Самобутність японської культури: синтоїзм, самураї, сумо, дзюдо, театр кабукі, ікебана, чайна церемонія, декоративний сад.

Особливості індійського культурного регіону: поділ суспільства на варни; визначні літературні пам’ятки індійської культури («Веди», «Упанішади», «Махабхарата», «Рамаяна»); традиційні релігійно-філософські системи індійського регіону: ведизм, брагманізм, буддизм, джайнізм, індуїзм, сикхізм. Поняття карми та сансари.

Характеристика арабо-мусульманського культурного регіону: іслам як основа духовно-культурної єдності мусульман: священні тексти, елементи обрядовості та звичаєвості тощо.

Специфіка тропічно-африканського культурного регіону: провідне значення роду, сімʼї; символіка кольору; африканська традиційна пластика; музичне мистецтво (основа – образність, ритм) як домінанта чуттєвого сприйняття світу. Концепція негритюду Л.Сенгора.

Латиноамериканський культурний регіон: міфологічні уявлення інків, ацтеків, майя, тольтеків, ольмеків. Землеробський (доместичний) характер культури американських індіанців. Мистецтво архітектури, кам’яної скульптури, настінного живопису, розписної й фігурної кераміки, музичне мистецтво (тубільний, креольський та афроамериканський елементи) жителів латиноамериканського культурного регіону.

Змістовий модуль 2. Культурологія: історична типологія світової та української культури
Тема 7. Особливості історичної типології світової культури: культура первісного суспільства

Поняття антропогенезу, соціокультурогенезу та культурної еволюції.

Періодизація та прикметні особливості культури первісного суспільства: основні форми релігійних вірувань первісної людини (анімізм, тотемізм, фетишизм, аніматизм, магія, рільничий культу, шаманство тощо); міфологічні уявлення первісної людини; расова диференціація та виникнення мовних сімей; найпростіші знаряддя праці та форми господарювання (збиральництво, мисливство, рільництво, скотарство тощо); перші взірці образотворчого мистецтва (бізон з печери Альтамира), скульптури (палеолітичні венери), архітектури (мегаліти, дольмени, менгіри, кромлехи, мастаби).
Тема 8. Культурні особливості цивілізацій Стародавнього Сходу

Стародавні цивілізації як культурний феномен. Характерні риси Давніх цивілізацій Сходу: наявність річкових артерій та сприятливого геграфічного ландшафту; збереження залишків родового, общинного ладу; централізована влада зі сакралізованим правителем, розвинений чиновницький апарат тощо. Явище східної деспотії.


Культурна спадщина Месопотамії (Межиріччя, Дворіччя): феномен шумеро-аккадської культури. Землеробський характер культури стародавніх шумерів; картинна (піктографічна) писемність, вдосконалений клинопис; тонкощі ювелірної справи; розвиток медицини, ремесел, математики, астрономії, містобудування тощо. Культові споруди зіккурати. Особливості цивілізації Вавилону. Релігійні вірування і міфологічні уявленнях шумеро-вавилонян; особливості соціальної організації. Шумеро-вавилонський епос («Поема про Гільгамеша»). Правовий кодекс – «Закони царя Хаммурапі».

Культура Стародавнього Єгипту. Періодизація та особливості давньоєгипетської культури. Суспільний устрій Ст. Єгипту. Міфологія та релігійні вірування стародавніх єгиптян. Винайдення ієрогліфічної писемності. Монументальність єгипетського зодчества (Великі піраміди у Гізі, храми Амона-Ра у Луксорі та Карнаці, храм цариці Хатшепсут), образотворче мистецтво (розписи гробниць у Долині царів), скульптурні зображення (золота маска фараона Тутанхамона, скульптура цариці Нефертіті). Правила «Маат» – верховний принцип давньоєгипетської етики. Інтелектуальний центр «Будинок життя». Розвиток наукових знань.

Культурні здобутки Давньої Індії. Феномен Індської (Хараппської) цивілізації. Станово-кастова система; розвиток містобудування, суднобудування, ремесел, ювелірної справи тощо. Значення Великого шовкового шляху. Чільні досягнення та наукові відкриття. Релігійні вірування індусів. Священні книги давньоіндійської культури. Художньо-мистецькі надбання: фрески печерних храмів Аджанти, барельєфні композиції храмів Еллори, скульптури храму Кайласа.

Стародавній Китай як культурний феномен. Особливості держави Шан інь. Виникнення ідеографічного письма, що згодом перетворилось у ієрогліфічну каліграфію. Культурне піднесення за династій Цінь, Хань, Тан. Визначні відкриття у науці та техніці. Феномен Великого китайського муру та Великого каналу. Етико-ритуальні норми поведінки й мислення китайців – «китайські церемонії». Релігійно-філософські вчення Китаю – конфуціанство, даосизм, легізм, моїзм, чань-будизм. Класична література Ст. Китаю («Книга пісень», «Книга історичних переказів», «Історичні записки»). Печерні храми Дуньхуана. Своєрідність китайського мистецтва: каліграфія, поезія та живопис.


Тема 9. Античність як тип культури

Загальні особливості античної культури. Основні світоглядні домінанти. Взірці полісної соціокультурної організації, перші спроби демократичного регулювання відносин, модель громадянського суспільства. Ідеал «калокагатії» та «пайдеї». Антропоморфізм як риса античної міфології.

Культура Стародавньої Греції: кріто-мікенський, архаїчний, гомерівський, класичний періоди. Грецька міфологія. Розвиток театру (Есхіл, Софокл, Евріпід), епічної поезії (Алкей, Сапфо, Архілох). Типи скульптурних зображень (курос, кора); основні архітектурні ордери (доричний, іонійський, коринфський). Феномен Олімпійських ігор. Зародки теоретичної науки та філософські школи античної Греції (Мілетська, Піфагорійська, Академія, Лікей тощо). Архітектурні особливості (Акрополь) та діяльність відомих скульпторів (Фідій, Мирон, Поліклет, Лісіпп, Пракситель, Скопас). Специфіка культури доби еллінізму: стоїцизм та епікуреїзм; нові літературні жанри, специфіка скульптурних шкіл (Родоська, Пергамська, Александрійська); Мусейон та Александрійська бібліотека.

Культурні здобутки Стародавнього Риму. Спадкоємність культурних традицій Ст. Риму та Ст. Греції. Основні періоди розвитку культури: етруський, царський, Римської республіки, Римської імперії. Військовий характер давньоримської культури, розвиток державного управління та ораторського мистецтва. Пантеон давньоримських богів. Особливості римської культової архітектури, архітектурних ансамблів форумів. «Золотий вік» римської літератури (Вергілій, Горацій, Овідій).


Тема 10. Культура східного та західноєвропейського Середньовіччя

Теоцентризм як світоглядна домінанта культури Середньовіччя. Визначальна роль християнської релігії та церкви у становлення середньовічної культури.

Специфіка та характерні риси візантійської культури. Періодизація розвитку візантійської культури. Роль православного християнства як державної релігії, домінанта духовного в життєдіяльності людини. Феномен цезаропапізму; домінування культу імператора (басилевса) та централізованого управління. Канонізація (чітка регламентація, слідування єдиному взірцю) культурних процесів візантійської культури. Художньо-мистецькі особливості: урочистість і пишність зображення, розкішна видовищність. Чільні архітектурні пам’ятки: храм Св.Софії, палаци Вуколеон та Влахерни. Фрески та мозаїки у візантійському мистецтві. Відкриття Константинопольського університету. Провідні літературні жанри.

Культура західноєвропейського Середньовіччя. Становлення феодальних відносин, запровадження Магдебурзького права. Система схоластичної освіти: «тривіум» та «квадривіум». Розвиток освіти, відкриття перших університетів: Болонський, Оксфордський, Паризький, Сієна, Падуя та ін. Класична структура середньовічних університетів. Феномен «Каролінгського Відродження». Основні архітектурні стилі: романський та готичний. Визначні архітектурні пам’ятки. Куртуазна, придворно-лицарська культура Середньовіччя: трубадури, трувери, мінезингери. Жанри ліричних творів: сирвента, пасторелла, лицарський роман. Інститут народних мандрівних співців і акторів: жонглери, менестрелі, хулгари, шпільмани; лірична латинська поезія вагантів. Фабльо та шванки. Розвиток західноєвропейського епосу («Беовульф», «Старша Едда», «Молодша Едда», «Пісня про Сіда», «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів»). Феномен містерій.


Тема 11. Особливості культури доби Відродження

Провідні світоглядні домінанти ренесансного світогляду: гуманізм, антропоцентризм, титанізм. Відродження античної традиції. Світський характер ренесансної культури, домінування світогляду, що визнавав пріоритетними земні уподобання людини. Вплив ренесансного гуманізму на розвиток мистецтва. Діяльність Платонівської Академії у Флоренції (М.Фічіно). Виховний ідеал гуманістів (Л.Бруні, Е.Пікколоміні). Виникнення нових літературних жанрів.

Періодизація культури доби Відродження. Особливості культурного розвитку «Передвідродження», «Проторенесансу»: Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо (література); Джотто ді Бондоне –у живописі – нова концепція, що ґрунтується на перспективнеому переданні тривимірного простору і об'ємного трактування пластичної фігури.

Період Раннього Ренесансу (Кватроченто): мистецька діяльність Мазаччо, Донателло, Ф. Брунелескі, Л.-Б. Альберті.

Філософсько-естетичні засади Високого Відродження (М.Кузанський, Дж.Піко делла Мірандола). Тенденції синтезу й узагальнення у мистецтві. Культурно-мистецькі здобутки Високого Відродження: діяльність Сандро Ботічеллі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Леонардо да Вінчі (правило «золотого перерізу», принцип «сфумато»).

Культура Пізнього Відродження. Маньєризм як спосіб втілення ідеальних пропорцій, форм у матерії (Тінторетто). Ренесансний пантеїзм (Дж. Бруно). Сутність доктрини макіавеллізму. Розчарування у існуючому соціально-політичному устрої (утопізм). Літературна творчість представників Пізнього Відродження (Франсуа Рабле, Мігель де Сервантес, Уільям Шекспір.

Феномен «Північного Відродження»: екстраполяція світоглядних ідей Ренесансу на країни Пн. Європи: Нідерланди (Ян та Губерт ван Ейки, Пітер Брейгель, Ієронімус Босх), Німеччина (Альбрехт Дюрер, Грюневальд, Гольбейн), Франція (Жан Фуке, Жан Гужон).

Тема 12. Світоглядні домінанти та зміст культури Нового часу

Формування світоглядних засад культури Нового часу: раціоцентризм та наукова революція ХVІІ ст. Філософсько-методологічні засади: раціоналізм; емпіризм, сенсуалізм.

Процеси Реформації (М. Лютер, Ж. Кальвін, У. Цвінглі). Стильові та мистецькі особливості культури Нового часу: бароко та класицизм. Культурні досягнення у літературі (Лопе де Вега, П. Кальдерон де ла Барка, Дж. Мільтон, П. Корнель, Ж. Расін, Мольєр), архітектурі (Дж. Л. Берніні), живописі (М. М. Караваджо, П. П. Рубенс, Р. Г. ван Рейн, Д. Веласкес, Ф. Сурбаран, А. ван-Дейк, Я. Йорданс, Х. Рібера, Ф. Гальс, Я. Рейсдал, Н. Пуссен, К. Лоррен), музичному (Й.-С. Бах, Г.-Ф.Гендель) мистецтві.

Особливості Просвітництва як культурно-історичного феномену. Англійське Просвітництво: Дж.Толанд, А.Е.К.Шефтсбері, Д.Юм, Д.Дефо, Дж.Свіфт, І.Філдінг, Р.Бернс. Французьке Просвітництво: Вольтер, Ж.-Ж.Руссо, Д.Дідро, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж-О Ламетpi, Ж.Мельє, Л. Д'Аламбер, Е.-Б. Кондільяк, К.-А. Гельвецій, П.-А. Гольбах. Значення «Енциклопедії, або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел». Німецьке Просвітництво: І.Кант, Ґ.-Е.Лессінг, В.Ґете, Й.-Ф.Шіллер, Й.-Г.Гердер. Літературний і суспільний рух «Буря й натиск».

Художньо-мистецькі та стильові особливості культури Просвітництва: рококо; ампір; романтизм; класицизм. Музичне та театральне мистецтво доби Просвітництва.

Тема 13. Західноєвропейська культура ХІХ ст.

Особливості західноєвропейської культури ХІХ ст.: стрибок у галузі науки і техніки. Художньо-митсецькі напрями культури ХІХ ст.: неокласицизм (Й.-В.Гете, Й.К.-Ф. Шіллер), романтизм (Ф. Шатобріан, В. Віньї, А. Ламартін, Г. Гайне, Дж. Г. Байрон, Т. А.Гофман та ін.), символізм (Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо, С.Малларме, М. Метерлінк, Ж.Мореас, С.Георге, Г. Гауптман, Г. фон Гофмансталь, О.Уайльд, П. П. де Шаванн, А.Беклін), реалізм (Ф.Стендаль, О. де Бальзак), натуралізм (Е. Золя).

Розвиток музичного мистецтва: Ф. Шуберт, Р. Шуманн, Ф.Шопен, Й. Брамс, Г. Берліоз, Ф. Ліст, Ф. Мендельсон, А. Рубінштейн, П. Чайковський, Р.Штраус, К. Дебюссі, С.Рахманінов та ін.

Філософсько-світоглядні підвалини модерністичної парадигми кін. ХІХ ст.


Тема 14. Новітня культура ХХ – ХХІ ст.

Різностильовість модерністичних художньо-мистецьких напрямів: імпресіонізм (К.Моне, Е. Дега, К.Піссарро, А.Сіслей, Е. Мане, О.Ренуар, П.Сезанн); експресіонізм (В.Ван Гог, Дж. Сенсор, Е. Мунк); футуризм (Ф.Марінетті, У.Боччокі, Н.Карра, Л.Руссоло, Дж.Балла, Дж.Северені); фовізм (А.Матісс, А.Дерен, М.Вламінк, А.Марке, Р.Дюфі, К.Ван-Донген); кубізм (Ж.Брак, П.Пікассо); дадаїзм (Т. Тцара, М.Дюшан, М.Рей); абстракціонізм (П.Мондріан, В.Кандінський, К.Малевич, Дж. Полок ); сюрреалізм (А.Бретон, Л.Арагон, П.Елюар, Ж.Превер, М.Ернст, А.Массон, Х.Міро, М.Дюшан, Р.Магрітт, С.Далі).

Культурна ситуація постмодерної доби. Постмодерністичні тенденції в літературі. Мистецтво абсурду, мінімальне мистецтво, концептуальне мистецтво: перформанс, хепенінг, ленд-арт, боді-арт, поп-арт, відео-арт.
Тема 15. Українська культура як самобутній духовний феномен: від витоків до поч. ХVII ст.

Витоки української культури та проблема етногенезу українського народу. Міграційна та автохтонна теорія походження українців. Періодизація української культури. Матеріальна та духовна культура доби палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту. Феномен трипільської культури. Культурні здобутки епохи бронзи, мідної та залізної доби. Особливості культури Київської (дохристиянський період та період запровадження християнства) та Галицько-Волинської доби. Культурні традиції українського Ренесансу (ХV – І пол. ХVII ст. ).


Тема 16. Особливості української культури ХVII – ХХІ ст..

Характерні риси культури українського бароко: розвиток освіти, літератури, малярства. Феномен козацього бароко. Національно-культурне відродження в Україні кін. ХVІII – ХІХ ст.: дворянський, народницький та модерністичний періоди. Періодизація та особливості української культури ХХ ст. Трагічні наслідки «Розстріляного Відродження». Доба соцреалізму. Феномен дисидентів-шістдесятників. Культурні трансформації періоду перебудови. Специфіка соціокультурної ситуації сьогодення.



4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усього

у тому числі

Усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

л

п

лаб

Інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Методолого-світоглядні засади культурології як теорії культури

Тема 1. Культурологія як академічна дисципліна, її предмет та завдання

6

2

1

-

0,5

2

-

-

-

-

-

-

Тема 2. Актуальні проблеми культурології: теоретичні та практичні аспекти

6

2

1

-

0,5

2

-

-

-

-

-

-

Тема 3. Змістовно-світоглядна диференціація феномену культури

6

2

1

-

0,5

2

-

-

-

-

-

-

Тема 4. Культура і суспільство

6

2

1

-

0,5

2

-

-

-

-

-

-

Тема 5. Регіональна типологія світової культури

6

2

1

-

0,5

2

-

-

-

-

-

-

Тема 6. Провідні культурні регіони та їх роль розвитку світової культури

6

2

1

-

0,5

2



















Разом – зм. модуль1

36

12

6

-

3

12

-

-

-

-

-

-


Змістовий модуль 2. Культурологія: історична типологія світової та української культури

Тема 7. Особливості історичної типології світової культури: культура первісного суспільства

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 8. Культурні особливості цивілізацій Стародавнього Сходу

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 9. Античність як тип культури

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 10. Культура східного та західноєвропейського Середньовіччя

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 11. Особливості культури доби Відродження

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 12. Світоглядні домінанти та зміст культури Нового часу

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 13. Західноєвропейська культура ХІХ ст.

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 14. Новітня культура ХХ – ХХІ ст.

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 15. Українська культура як самобутній духовний феномен: від витоків до поч. ХVII ст.

6

2

1

-

0,5

2



















Тема 16. Особливості української культури ХVII – ХХІ ст.

6

2

1

-

0,5

2



















Разом – зм. модуль 2

60

20

10

-

5

20


















Усього годин


88

32

16

-

8

32



















Модуль 2

Іспит


2




-

-




-







-

-

-



Усього годин


90



































5. Теми семінарських занять


з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Предмет та завдання культурології як науки. Теоретичні та прикладні аспекти вивчення культурології

2

2

Актуальні проблеми теорії культури

2

3

Регіональна типологія світової культури

2

4

Історична типологія світової культури: культура первісного суспільства, Цивілізації Стародавнього Сходу

2

5

Античність як тип культури. Культура Середньовічної доби


2

6

Культура доби Відродження та Нового часу

2

7

Західноєвропейська культура ХІХ ст. Новітня культура ХХ – ХХІ ст.

2

8

Феномен самобутності української культури: від витоків до сьогодення

2




Усього

16

6. Самостійна робота


з/п


Назва теми

Зміст завдання

Кількість

Годин


1

Предмет та завдання культурології як науки. Теоретичні та прикладні аспекти вивчення культурології

1). Навести конкретні приклади: матеріальних та духовних цінностей культури, її предметних та особистих форм (культурологічний диктант)

2). Зіставити та віднести відповідні характерні риси з етнічною, світовою чи національною культурою (у формі інтерактивної гри).

3). Опрацювання уривків літературних джерел зі запропонованої тематики:

*Швейцер А. «Культура та етика», *Хьойзінга Й. «Homo ludens»,

*Фрейд З. «Невдоволення культурою»

2


2

Актуальні проблеми теорії культури

1). Підготуватися до дискусії на тему: «Масова культура: конструктивні моменти становлення чи негативні тенденції впливу?»

2). Віднести запропоновану культурологічну ситуацію/проблематику до відповідного типу міжкультурної взаємодії (у формі короткого письмового обґрунтування).

3). Опрацювання уривків літературних джерел зі запропонованої тематики:

* Ортега-і-Гасет Х. «Бунт мас»,

* Марітен Ж. «Відповідальність художника»

2


3

Регіональна типологія світової культури

1). Провести порівняльний культурологічний аналіз світоглядних понять «Схід» та «Захід» (у формі творчої письмової роботи).

2). Запропонувати ілюстративний, асоціативний ряд/інсталяцію до одного з культурних регіонів.

3). Самостійне опрацювання уривків першоджерел зі запропонованої тематики:

* Гуляєв І. «Цивілізації Древньої Америки»


2


4

Історична типологія світової культури: культура первісного суспільства, Цивілізації Стародавнього Сходу

1). Зіставити характерні риси/ культурні пам’ятки, артефакти з конкретною Стародавньою Цивілізацією Сходу (культурологічний диктант).

2). Опрацювання уривків першоджерел зі запропонованої тематики:

* Еліаде М. «Окультизм, чаклунство та моди в культурі»,

*Маліновський Б. «Магія, наука та релігія»,

*Леві-Брюль Л. «Первісне мислення»,

* Юнг К.-Г. «Архаїчна людина»,

*Фрейд З. «Тотем і табу»,

* Фрезер Д.Д. «Золота гілка».



2

5

Античність як тип культури. Культура Середньовічної доби


1). Творча міні-робота: «Яке з досягнень античної культури, на мою думку, є найбільш актуальним у наші дні?»(у формі короткого письмового обґрунтування).

2). Опрацювання уривків першоджерел зі запропонованої тематики:

*Зелінський Ф. «Давньогрецька релігія»,

* Кессиді Ф. «Від міфу до логосу»,

* Лосев А.Ф. «Дванадцять тез про античну культуру»,

*Ніцше Ф. «Народження трагедії з духу музики»,

* Гофф Ж. Ле. «Цивілізація середньовічного Заходу».

2


6

Культура доби Відродження та Нового часу

1). Здійснити термінологічний аналіз понять: титанізм, гуманізм, антропоцентризм, утопізм, маньєризм, раціоналізм, європоцентризм, сцієнтизм, Реформація (у формі короткої творчої письмової роботи). 2). Віднести конкретну культурну пам’ятку/ діяча / характеристику до певного стильового напряму – бароко чи класицизму (у формі інтерактивної гри).

3). Самостійне опрацювання першоджерел зі запропонованої тематики:

* Борхес Х.Л. «Дев’ять есе про Данте»,

* Валері П. «Про мистецтво»,

* Лосев А.Ф. «Естетика Відродження».

* Ортега-і-Гасет Х. «Три картини про вино».


2


7

Західноєвропейська культура ХІХ ст. Новітня культура ХХ – ХХІ ст.

1). Здійснити компаративний / порівняльний аналіз класичного та некласичного (на вибір) стильових напрямів культури ХІХ – ХХ ст. (у формі короткого інформаційного повідомлення).

2). Запропонувати ідейний сценарій хепенінга/перформенса, що демонструє світоглядний стан різних аспектів розвитку сучасної культури.

3). Опрацювання уривків першоджерел зі запропонованої тематики:

* Барт Р. «Міф сьогодні»,

* Далі С. «Щоденник одного генія»,

* Кандінський В. «Про духовне в мистецтві»,

* Лотман Ю. «Семіотика кіно та проблеми кіноестетики».

2


8

Феномен самобутності української культури: від витоків до сьогодення

1). Підготуватися до участі у дискусії на тему: «Українське суспільство у пошуку нових соціокультурних парадигм розвитку».

2). Здійснити культурологічний аналіз української національної традиції: зміст, характеристики та трансформація від витоків до сьогодення (у формі обґрунтованої письмової роботи).

3). Зіставити та віднести відповідні характерні риси/ культурні пам’ятки/ діячі культури/ стильові напрями тощо до певного періоду розвитку української культури (у формі інтерактивної гри).

4). Опрацювання уривків першоджерел зі запропонованої тематики:



* Костенко Л. «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала».


2





Усього

16


9. Індивідуальне навчально-дослідне завдання
За підсумками Змістового модулю №1 студентам пропонується здійснити індивідуальну науково-пошукову роботу на тему: «Власне розуміння поняття «культура»: його зміст і сутність в історичній ретроспективі та у наші дні».

За підсумками Змістового модулю №2 студентам запропоновано відвідати конкретний музей, театр, картинну галерею, підсумком чого слугує письмова творча робота.




10. Методи контролю
З метою перевірки якості знань, умінь та навичок з дисципліни «Культурологія» використовуються такі методи поточного контролю: опитування, участь у дискусіях, написання творчих завдань, тестування, а також заслуховування доповідей, інформаційних повідомлень на семінарських заняттях.


11. Розподіл балів, котрі можуть отримати студенти

Поточне тестування та самостійна робота



Підсумковий тест (іспит)

Сума


Змістовий модуль №1


Змістовий модуль № 2

50

100


Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

5

5

10

5

5

5

5

10


Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS


Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка


Іспит

А

90 – 100

5

Відмінно



Зараховано


В

81-89

4

Дуже добре

С

71-80

Добре

D

61-70

3

Задовільно

Е

51-60

Достатньо



12. Методичне забезпечення

1. Плани семінарських занять зі спецкурсу.



  1. Питання модульних контрольних тестових завдань.

  2. Перелік тем наукових рефератів та есе.

  3. Конспект лекцій.


13. Рекомендована література
Базова:


  1. Абрамович С.Д. Культурологія. Навч.пос. – К.: Кондор, 2007. – 352 с.

  2. Багацький В.В., Кормич Л.І. Культурологія. Навч.пос. – К.: Кондор, 2007. – 320 с.

  3. Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 136с.

  4. Горбач Н.Я. Культурологія. Навч. посібник. – Львів: Укоопспілка, 2005. – 159 с.

  5. Горелов А.А. Культурология: Учеб. пособие. – М.: Юрайт-М, 2001. – 399 c.

  6. Греченко В.А., Чорний І.В., Кушнерук В.А., Рижко В.А. Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти. – К.: Літера, 2000. – 464с.

  7. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – 4–те видання. – К.: Либідь, 2002. – 656 с.

  8. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл./ За заг. ред. Пічі В.М. – Львів: Магнолія плюс, 2003. – 235с.

  9. Кравченко А.И. Культурология: Учебное пособие для вузов. – 3-е изд. – М.: Академический Проект, 2002. – 489 с.

  10. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова СО. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. / Передмова проф. В.Скотного. – Ч.І. – Львів: Світ, 2003. – 256 с.

  11. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова СО. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. /Передмова проф. С. Павлюка. – Ч. 2. – Львів: Світ, 2004. – 268 с.

  12. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова СО. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. – Ч. 3. – Львів: Світ, 2005. – 268 с.

  13. Культурология: Учебное пособие для вузов / Н.Г. Багдасарьян, Г.В. Иванченко, А.В. Литвинцева и др.; Под ред. Н.Г.Багдасарьян. –.4-е изд., испр. – М.: Высшая школа, 2002. – 416 с.

  14. Культурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 593 с.

  15. Культурологія: навчальний посібник / В.Л. Петрушенко, Л.А. Пинда, Є.А. Подольська; За заг. ред. проф. В.М. Пічі. - 3-тє вид., випр. . – Львів : "Магнолія плюс" : Видавець СПД ФО "В.М.Піча", 2005. – 360 с.

  16. Культурологія: Навчальний посібник / Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 392 c.

  17. Культурологія: навчальний посібник / Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар, К. А. Іванова. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 288 с.

  18. Культурологія: теорія та історія культури : Навчальний посібник / За ред. І. І. Тюрменка, О.Д. Горбула. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 c.

  19. Культурологія: українська та зарубіжна культура : Навчальний посібник / За ред. М.М. Заковича . – К.: Знання, 2007. – 567 c.

  20. Левчук Л. Історія світової культури. Культурні регіони. – К.: Либідь, 2000. – 520с.

  21. Лекції з історії світової та вітчизняної культури : Навч.посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005. – 568 с.

  22. Найдорф М. И. Введение в теорию культуры: Основные понятия культурологи. – Одесса: Друк, 2005. – 192 с.

  23. Подольська Є.А., Лихвар В.Д. Іванова К.А. Культурологія: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. –288с.

  24. Поликарпов В.С. Лекции по культурологии. – М.: Гардарики, 1997. – 344 с.

  25. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1996. – 689 с.

  26. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник. / Закович М.М., Зязун І.А., Семашко О.М. та ін. – К.: Товариство «Знання», 2000. – 622с.

  27. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник./ Дещинський Л.Є., Денисов Я.Я., Скалецький М.П. та ін. – Львів: Бескид Біт, 2005. – 304с.

  28. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.

  29. Флиер А. Я. Современная культурология: объект, предмет, структура // ОНС. – 1997. – № 2.

  30. Хоменко В.Я. Українська і світова культура: Підр. – К.: Видавництво «Україна», 2002. – 331с.

  31. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2007. – 353с.

  32. Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія української культури. – К.: Кондор, 2006. – 258 с.

  33. Шендрик А.И. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, Единство, 2002. – 519с.

Додаткова:

  1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2004. – 344с.

  2. Анучина Л. В., Гребенюк Н. Є., Лисенко О. А. Українська та зарубіжна культура. – Х.: Одіссей, 2006. – 375 с.

  3. Большаков В. П., Новицкая Л. Ф. Особенности культуры в ее историческом развитии (от зарождения до эпохи Возрождения): Учебное пособие. – Великий Новгород: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2000. – 160 с.

  4. Губерський Л.В., Андрущенко В.П, Михальченко М.І. Культура. Ідеологія. Особистість: Методологічно-світоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.

  5. Гуревич П.С. Культурология. – М.: Проект, 2003. – 336 с.

  6. Завершинский К.Ф. Культура и культурология в жизни общества: Учебное пособие. – Великий Новгород: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2000. – 90с.

  7. Матвєєва. Л. Культурологія. Курс лекцій. – К.: Либідь, 2006. – 512 с.

  8. Могильний А.П. Культура і особистість: Монографія. – К.: Вища школа, 2002. – 303 с.

  9. Овсійчук В.А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. – К.: Наукова думка, 1991. – 338с.

  10. Подольська, Є. А. Кредитно-модульний курс культурології / Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар, Д.Є. Погорілий. - К. : Інкос, 2006. – 368 с.

  11. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч..посібник. 2-е вид., перероб. і доп. – X.: Основа, 1995. – 336 с.

  12. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 2001. – 728с.

  13. Радугин А.А. Культурология: Учебное пособие. – М.: Центр, 1999. – 302 с.

  14. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. Ключевые понятия и тексты. − М.: Аграф, 1997. – 384 с.

  15. Чижевський Д. І. Українське літературне бароко. – К.: Обереги, 2003. – 575 с.

  16. Чорненький Я. Я. Культурологія. Теорія. Практика. Самостійна робота. Навч. посіб. − Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 392 с.
скачать файл



Смотрите также:
Робоча програма навчальної дисципліни чисельні методи галузі знань 0402
155.31kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
245.66kb.
Робоча програма латинська мова (назва навчальної дисципліни) 12010101 Лікувальна справа (Фельдшер)
594.2kb.
Паньків Зіновій Павлович, доцент, кандидат географічних наук, доцент кафедри ґрунтознавства і географії грунтів робоча програма
441.99kb.
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни "Професійна психологія"
18.44kb.
Програма навчальної дисципліни
471.52kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
294.86kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
264.66kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
252.58kb.
Опис навчальної дисципліни
220.9kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
667.92kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
207.69kb.