vesnat.ru страница 1
скачать файл
Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова


«Затверджено»

На методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології №1.

Завідувач кафедри

_______ д.мед.н. Чайка Г.В.

«____» ________200__ р.

Методичні рекомендації

для самостійної підготовки студентів


Навчальна дисципліна

Акушерство та гінекологія

Модуль №

3







Тема заняття

Порушення менструальної функції у різні вікові періоди, нейроендокринні синдроми в гінекології

курс

5

факультет

Медичний

Вінниця 2013




  1. Актуальність теми

Порушення менструального циклу є одвічною жіночою проблемою, яка істотно відображається на стані репродуктивного здоров'я. Діагностика, лікування порушень менструального циклу покращать стан здоров'я жінки, тому для майбутніх лікарів необхідні знання з цих питань для подальшої роботи.


  1. Конкретні цілі:

  • навчитись ставити попередній діагноз аномальних маткових кровотеч;

  • навчитись ставити діагноз аменореї та визначати рівень порушення;

  • навчитись ставити діагноз, визначати ступінь важкості клімактеричного та перед менструального синдромів

  • навчитись ставити діагноз альгодисменореї;

  • планувати тактику ведення жінок з різними порушеннями менструальної функції (АМК, альгодисменорея, аменорея);

  • планувати та надавати гінекологічну допомогу при різних варіантах аномальних маткових кровотеч;

  • планувати та надавати допомогу при різних варіантах альгодисменореї;

  • планувати обстеження та комплекс лікування при різних нейро-ендокринних синдромах в гінекології

  • виконувати та інтерпретувати результати гінекологічного дослідження при різних порушеннях менструальної функції та нейро-ендокринних синдромах;

  • навчитись складати план лікування при клімактеричному та перед менструальному синдромах;

  • навчитись профілактувати різні порушення менструальної функції;

  • навчитись методиці вишкрібання порожнини матки

  1. Базовий рівень підготовки

Назва попередньої дисципліни

Отримані навички

Нормальна анатомія

Будова та кровопостачання жіночих статевих органів

Нормальна фізіологія

Поняття про нормальний менструальний цикл та його регуляцію. Методи функціональної діагностики в гінекології. Жіночі статеві гормони

Фармакологія

Фармакодинаміка та фармакокінетика гемостатиків, препаратів статевих горонів

Оперативна хірургія

Інструменти для проведення вишкрібання порожнини матки

Патологічна фізіологія

Зміни в організмі жінки в різні вікові періоди. Гормональні порушення та їх проявипри різних варіантах нейро-ендокринних синдромах в гінекології




  1. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

    1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін

Визначення

Аменорея

відсутність менструації протягом 6-ти місяців і більше

Нейро-ендокринні синдроми

це клінічні симптомокомплекси, при яких зміни функціонального стану статевої системи хворої поєднуються з порушенням функціонального стану інших систем організму, що, як і статева система, регулюються гіпоталамо-гіпофізарним відділом нервової системи

Гіпоменструальний синдром

послаблення менструацій, що проявляється у їх вкороченні, порідшанні, зменшенні крововтрати (оліго-, гіпо-, опсоменорея)

Передменструальний синдром

симптомокомплекс, що характеризується різними психоемоційними, вегетосудинними і обмінно-ендокринними порушеннями, які проявляються в лютеїнову фазу менструального циклу

Клімактеричний синдром

симптомокомплекс, який характеризується нервово-психічними, судинно-вегетативними та обмінно-ендокринними порушеннями, що виникають на фоні дефіциту естрогенів, що зумовлений віковими змінами функції яєчників

Дисфункціональна (аномальна) маткова кровотеча

це обільна, часта або пролонгована кровотеча із матки (гіпер-, полі-, пройоменорея), не пов’язана із органічною патологією органів малого таза, системними захворюваннями чи ускладненнями вагітності

Альгодисменорея

це порушення менструального циклу, основним клінічним проявом якого є больовий синдром під час менструації, що виникає в перший день чи за кілька днів до неї і триває протягом всієї менструації і навіть після неї




    1. Теоретичні питання до заняття

      1. Визначення та класифікація порушень менструальної функції.

      2. Визначення нормального двофазного менструального циклу.

      3. Класифікація аменореї.

  1. Клініка, діагностика, лікування різних варіантів кіркової аменореї

  2. Клініка, діагностика, лікування гіпоталамічних аменорей (синдром Кіарі-Фромеля, Бабінського-Фрейдіха)

  3. Клініка, діагностика та лікування гіпофізарних аменорей (синдром Шихана, Симмондса, хвороба Іценко-Кушинга)

  4. Клініка, діагностика та лікування адрено-генітального синдрому

  5. Клініка, діагностика дисгенезії гонад

  6. Клініка, діагностика та лікування синдрому Штейна-Левенталя

  7. Клініка, діагностика маткових аменорей (синдром Ашермана)

  8. Клініка, діагностика та лікування гіпоменструального синдрому

  9. Методи діагностики рівня порушення регуляції оваріо-менструального циклу (прогестеронова проба, проба с клостилбегітом, дексаметазоном)

  10. Методи діагностики порушень регуляції ОМЦ

  11. Клініка, діагностика та лікування передменструального синдрому

  12. Клініка, діагностика та лікування клімактеричного синдрому

  13. Причини, класифікація, клініка аномальних маткових кровотеч

  14. Поняття персистенції та атрезії фолікула

  15. Методи гемостазу при АМК в різні вікові періоди жінки

  16. Варіанти гормонального гемостазу в різні вікові періоди жінки

  17. Класифікація, клініка, діагностика та лікування альгодисменореї.

  18. Препарати статевих гормонів, які використовуються при порушеннях менструальної функції.


с. Практичні питання, які розбираються на занятті

      1. Вміти діагностувати різні варіанти синдромів, які характеризуються аменореєю

      2. Скласти план обстеження та тактику ведення нейро-ендокринних синдромів, які характеризуються аменореєю

      3. Вміти визначити рівень порушення регуляції оваріо-менструальної функції

      4. Вміти скласти план обстеження та вибрати оптимальний метод при синдромі Штейна-Левенталя

      5. Скласти план обстеження та тактику ведення при передменструальному синдромі

      6. Скласти план ведення жінок з клімактеричним синдромом

      7. Визначити план обстеження та лікувальну тактику при гіпоменструальному синдромі

      8. Провести диференційну діагностику причин маткових кровотеч в різні вікові періоди життя жінки

      9. Вміти надавати гемостаз при маткових кровотечах з врахуванням віку жінки

      10. Вміти провести вишкрібання порожнини матки

      11. Скласти план обстеження, провести диференційний діагноз та надати допомогу при альгодисменореї

      12. Скласти план обстеження жінок з порушеннями менструальної функції

      13. Вміти інтерпретувати результати методів функціональної діагностики та рівнів гормонів в крові


3. Зміст теми.

Нормальна менструація – це кровотеча, що виникає при відторгненні функціонального шару ендометрія внаслідок зниження рівня естрогенів та прогестерона в кінці нормального менструального циклу.



Ознаки фізіологічного менструального циклу:

  1. Двофазність

  2. Тривалість не менше 21 і не більше 35 днів

  3. Циклічність, причому тривалість циклу постійна

  4. Тривалість менструації повних 2-7 днів

  5. Крововтрата під час менструації не більше 80 мл

  6. Відсутність болючих явищ і порушень загального стану організму

Класифікація порушень менструального циклу

І. аменорея та гіпоменструальний синдром

ІІ. циклічні порушення менструального циклу.

1. Зміна кількості крові, що втрачається під час менструації:

- збільшення кількості крові ( гіперменорея);

- зменшення кількості крові ( гіпоменорея)

2. Порушення тривалості менструації:

- а) затяжні ( поліменорея)

- короткі менструації ( олігоменорея)

3. Порушення ритму менструації:

- часті менструації (пройоменорея)

- рідкі менструації ( опсоменорея)

- порідшання менструацій до 1-2 разів на рік ( спаніоменорея)

III. Циклічні розлади, які характеризуються збільшенням тривалості менструації більше 10-12 днів, називаються менорагією.

ІV.Ациклічні (не пов’язані з менструальним циклом) маткові кровотечі – метрорагії.

V. Ановуляторні (однофазні) маткові кровотечі (пубертатні, клімактеричні) та овуляторні кровотечі.

VI. Болючі менструації:


  • Альгоменорея – болючі менструації

  • Дисменорея – порушення стану організму під час менструації

  • Альгодисменорея – болючі менструації, які супроводжуються змінами в інших органах та системах.

Послаблення менструацій, що проявляється у їх вкороченні, порідшанні, зменшенні крововтрати (оліго-, гіпо-, опсоменорея), називається гіпоменструальним синдромом.

АМЕНОРЕЯ

Відсутність менструації протягом 6-ти місяців і більше називають аменореєю. Розрізняють:



  • істинну аменорею – відсутні циклічні зміни в яєчниках, ендометрії та всьому організмі

  • несправжня аменорея – циклічні зміни відбуваються в яєчниках, матці і у всьому організмі, проте існує перепона для виділення крові зі статевих шляхів ( суцільна дівоча плівка, атрезія піхви та шийки матки)




  • фізіологічна аменорея – відсутність менструації до менархе, під час вагітності і лактації, після менопаузи

  • патологічна аменорея – відсутність менструації в результаті порушення регуляції оваріо-менструального циклу в гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниково-яєчниковій системі:

  • первинна – відсутність жодних менструацій протягом життя з пубертатного періоду;

  • вторинна – припинення менструації після встановлення менструальної функції в пубертатному періоді

За рівнем порушення регуляції виділяють:



  1. кіркова аменорея – аменорея військового часу, стресова аменорея

  2. гіпоталамічна (синдром Кіарі-Фромеля)

  3. гіпофізарна (хвороба Іценко-Кушинга, синдром Шихана, синдром Сіммондса, аменорея при нанізмі, гігантизмі)

  4. яєчникова:

  • первинна (синдром Шершевського-Тернера, трисомії Х, тестикулярної фемінізації)

  • вторинна (синдром Штейна-Левенталя)

  1. маткова (синдром Ашермана, після абляції ендометрію)

  2. при порушенні функції інших залоз внутрішньої секреції:

  • наднирники (адрено-генітальний синдром)

  • щитовидна залоза (гіпо- та гіпертиреоз)

За рівнем гонадотропних гормонів виділяють:

Нормогонадотропна аменорея:



  • синдром Ашермана

  • гіперандрогенія наднирникового ґенезу

  • ідіопатичний гірсутизм

Гіпергонадотропна:

  • хромосомні аномалії ( синдром Шерешевського-Тернера)

Гіпогонадотропна:

  • гіпоталамічна недостатність

  • порушення синтезу чи функціональної активності гонадотропінів

  • емоційний стрес

  • недостатнє харчування

  • надмірні фізичні навантаження

  • вплив лікарських засобів


Кіркова аменорея

Відносять: - аменорея військового часу



  • стресова аменорея

  • психогенна аменорея.

Характеризуються відсутністю менструації, при цьому атрофічні зміни з боку статевих органів виражені слабко або взагалі відсутні, ожиріння відсутнє. Клініка полягає в наявності психо-патологічних порушень, астено-невротичного, астено-депресивного та астено-гіпохондрального синдрому. Діагностика - в крові спостерігаються монотонні рівні фолі- та лютропіну, естрадіолу, кількість яких коливається у межах нижньої межі базального рівня. При гінекологічному та ультразвуковому дослідженні визначається нормальний розвиток внутрішніх статевих органів.

Лікування проводиться разом з психотерапевтом (психотропні, транквілізатори, психотерапія, анаболіки, відновлення маси тіла).



  • аменорея при несправжній вагітності

Характеризується припиненням менструації на тлі великого бажання завагітніти. Жінки відчувають сумнівні ознаки вагітності (нудоту, блювання, збільшення живота за рахунок відкладання жиру, зміни з боку нервової системи), можуть сприймати перистальтику кишечника за рухи плода, навіть в строці пологів відчувати появу переймів.

Гіпоталамічна аменорея

Розвивається в разі порушення синтезу гонадотропін-релізінг факторів внаслідок впливу різних екзогенних та ендогенних факторів (травми, голодування, нейроінфекції, інтоксикації та інші). Даному виду аменореї передують різноманітні вегетативні розлади. Відносять: - адипозогенітальна дистрофія (синдром Бабінського-Фреліха);



  • синдром персистуючої лактації (синдром Кіарі-Фромеля)

  • післяпологове ожиріння з гіпогеніталізмом.

Синдром Бабінського-Фреліха

Характеризується виникненням в пубертатний період, спостерігається затримка росту, статевого розвитку, гіпоталамічне ожиріння. Жир відкладається в ділянці живота, обличчя, молочних залоз, тому дівчата мають жіночний вигляд.



Синдром Кіарі-Фромеля

Інакше називають синдромом персистуючої лактації або галактореї-аменореї. Спостерігається після пологів при довготривалій лактації. Характеризується недостатнім синтезом пролактостатина, внаслідок чого галакторея продовжується, розвивається атрофія жіночих статевих органів, крім молочних залоз, аменорея. Також розвивається ожиріння, порушення вуглеводного обміну, нестійкість артеріального тиску. В крові підвищена кількість пролактину, рівень естрогенів знижений.

Необхідно проводити диференційну діагностику цього синдрому з іншими синдромами, які характеризується гіперпролактинемією (гіпофізарного походження):


  • синдром Форбса-Олбрайта - галакторея–аменорея при пухлинах гіпофіза

  • галакторея – аменорея і первинний гіпотиреоз (синдром Ван-Віка-Росса-Хеннеса)

  • галакторея-аменорея з пухлиною гіпофіза (синдром Аумада-дель Кастільо).

Клінічна картина проявляється тріадою ознак: аменорея, галакторея, атрофія статевих органів. Іншими проявами можуть бути: гірсутизм, ожиріння, непліддя, полікістоз яєчників, гіперпластичні процеси ендометрія, порушенням лібідо, акне, себорея.

На сьогодні можна виділити 3 покоління препаратів для лікування гіперпролактинемії:



      • похідною дофаміна – ергот та його похідні (бромкриптин, парлодел)

      • неерготвмісні дофаміноміметичні засоби – квинаголін (норпролак)

      • новий агоніст дофаміна – дериват ерголіна каберголін (достінекс, алактін).


Гіпофізарна аменорея

Розвивається внаслідок ураження гіпофізу (пухлини, запальні процеси, тромбоз судин, некроз). При цьому порушується секреція всіх тропних гормонів (пангіпопітуітарізм), ізольовано зменшується продукція гонадотропінів із збереженням гормальної секреції інших гормонів, або спостерігається дискореляція (гіперпродукція СТГ або АКТГ при гіпогонадотропізмі).

Первинна аменорея частіше спостерігається при нанізмі, евнухоідізмі, та Іценко-Кушинга.

При гігантизмі і акромегалії спостерігається надлишковий синтез СТГ в зв’язку із пухлиною аденогіпофіза. Якщо гіперпродукція СТГ виникла до 16-18 років, коли ще не відбулося окостеніння епіфізарних зон, розвивається гігантизм, якщо після 18-20 років – виникає акромегалія. Надлишок СТГ призводить до пригнічення синтезу ФСГ, що і викликає аменорею. Можливий варіант гіпофізарного нанізму, коли спостерігається дефіцит маси тіла і припиняється ріст і статевий розвиток. Лікування проводиться призначенням СТГ.



Хвороба Сіммондса

Виникає внаслідок ураження гіпофіза (туберкульоз, сифіліс, абсцес та інші). Порушується синтез всіх тропних гормонів (пангіпопітуітарізм) та настає вторинна недостатність наднирників, щитовидної залози та яєчників. Характерно: - анемія



  • кахексія

  • гіпокортицизм (зниження АТ, адинамія)

  • гіпотиреоз (сухість шкіри, загальмованість, ламкість та випадіння волосся)

  • аменорея та атрофія статевих органів (зовнішніх, внутрішніх, молочних залоз)

  • часто виникають гіпопітуітарні коми внаслідок гострої ниднирникової недостатності.

Синдром Шихана (Шиєна)

  • це пангіпопітуітаризм, яки виникає після пологів або абортів внаслідок некрозу гіпофізу.

Факторами ризику є наступні: значна крововтрата, тяжкі форми пре еклампсії та еклампсія, післяпологові септичні захворювання, різні види шоку, внаслідок яких виникає тромбоз та емболія судин гіпофізу та його частковий або повний некроз.

Основні клінічні прояви:



  • гіпо та агалактія (перший симптом)

  • аменорея

  • гіпо- та атрофія статевих органів, в тому числі і молочних залоз

  • симптоми недостатності інших залоз внутрішньої секреції (щитовидної залози, наднирників).

Діагностика. Опорною віхою в діагнозі є пологи з массивною крововтратою або септичний шок, відсутність нагрубання молочних залоз після пологів, агалактія, гіпоглікемія, зниження вмісту 17-кетостероїдів та 17-оксікетостероїдів (17-КС, 17-ОКС).

Лікування являє собою замісну терапію глюкокортикоїдами та тіреоїдними гормонами (преднізолон 2 мг 2 рази на день на протязі 2-3 тижнів, 1 раз на 2-3 місяці). При аменореї проводиться циклічна гормоно-терапія, полівітаміни, біостимулятори.

Профілактика такого важкого захворювання, яким є синдром Шихана, полягає в профілактиці та своєчасному лікуванні гестозів, профілактиці та раціональному лікуванні кровотеч.

Хвороба Іценко-Кушинга

Пов’язана з гіперпродукцією АКТГ та вторинним втягненням в процес наднирників. Характеризується:



  • виникає у віці 20-40 років

  • ожиріння переважно верхньої половини тулуба

  • аменорея

  • безпліддя

  • атрофія статевих органів

  • кістозне переродження яєчників

  • підвищення АТ

  • місяцеподібне обличчя

  • остеопороз

  • гірсутизм

  • збільшення екскреції 17-ОКС та незначне збільшення 17-КС сечі.

Аменорея, пов’язана з порушенням функції наднирників

Адрено-генітальний синдром (гіперандрогенія наднирникового походження)

Характерний вірільний синдром – порушення менструальної функції (аменорея, гіпоменструальний синдром, кровотечі), оволосіння за чоловічим типом, зміни вторинних статевих ознак – дефемінізація та маскулінізація (збільшення клітора, загрубіння голосу та інше).



Гірсутний синдром – оволосіння за чоловічим типом без зміни вторинних статевих ознак.

Гіпертрихоз – збільшення оволосіння в місцях, характерних для жінки (за жіночим типом).

Адрено-генітальний синдром виникає внаслідок гіперплазії кори наднирників, генотип при цьому 46ХХ. Характеризується первинною та вторинною аменореєю.

Розрізняють наступні форми:


  1. проста вірільна – виникає внаслідок дефекту С-21-гідрооксілази:

  • з вибірковою клінікою: гіпертрофія клітора, незрощення урогенітального синусу, жіночий гермафродитизм. Часто таким дівчаткам при народженні встановлюють іншу стать - чоловічу.

  • з препубертатною клінікою: розвиток по чоловічому типу, передчасна статева зрілість, після 10 років ріст зупиняється, вірілізація, ожиріння, вугрова висипка на обличчі, атрофія молочних залоз

  • з постпубертатною клінікою: гірсутизм, аменорея, гіпертрофія клітора, атрофія матки, яєчників, молочних залоз. В дорослому віці – вірілізація, обмінні порушення (ожиріння, підвищення рівня цукру – діабет бородатих), статеві порушення (гомосексуалізм, німфоманія), психічні порушення.

  • синдром Крука-Апера-Галлє – починається з дефемінізації, а потім маскулінізація

  1. вроджена вірілізуюча гіперплазія кори наднирників з втратою солей:

  • водно-електролітні порушення, гостра ниркова недостатність

  • соматична патологія,

  • вірілізація,

  • зниження натрію, підвищення рівня калію, блювання,

  • смерть від коллапсу

  1. вроджена вірілізуюча гіперплазія кори наднирників з гіпертензією:

  • вірілізація

  • збільшення АТ

  • іноді лихоманка.

Також є адреногенітальний синдром пухлинного ґенезу наднирників (андробластома, кортикостерома).

При нерізко вираженому АГС характерні наступні порушення:



  • аменорея та гіпоменструальний синдром

  • безпліддя

  • невиношування вагітності

  • маткові кровотечі.

Основа діагностики – визначення рівня андрогенів наднирникового походження (дегідроадреностендіола сульфат), визначення 17-КС сечі, генотипування, УЗД наднирників. Позитивна проба з дексаметазоном. Лікування – призначення глюкокортикоідів.

Яєчникова аменорея

Це аменорея, яка виникає внаслідок порушення синтезу гормонів яєчників (естрогенів та прогестерону) при нормальній продукції гонадотропінів.

Причини первинної яєчникової аменореї:


  • дисгенезія гонад

  • синдром тестикулярної фемінізаці

  • синдром трисомії Х

Причини вторинної яєчникової аменореї:

  • синдром склерокістозних яєчників

  • полікістоз яєчників

  • запальні захворювання яєчників

  • посткастраційний синдром

  • пухлини яєчників

Дисгенезія гонад

— найбільш поширена причина первинної аменореї на фоні відсутності вторинних статевих ознак (складає 30% в структурі первинної аменореї). ДГ відноситься до вродженої патології, при якій відсутня функціонально активна гормонопродукуюча тканина яєчників. У результаті дефіциту естрогенів за принципом зворотного зв'язку збільшується синтез та виділення гонадотропінів. Тому цю форму аменореї відносять до гіпергонадотропної.

Причина ДГ — хромосомні аномалії (кількісна чи структурна патологія статевих хромосом). У хворих зустрічається неповний набір хромосом (45ХО замість 45ХУ), мозаїцизм (ХО/ХХ, ХО/ХУ та ін.), дефект короткого плеча Х-хромосоми і так далі. При цьому внаслідок подавлення мейозу яєчники не розвиваються (на їх місці утворюються сполучнотканинні тяжі), а ооцити з них зникають ще під час внутрішньоутробного розвитку чи одразу після народження.

Клінічні форми ДГ.

Типова форма ДГ — синдром Шерешевського—Тернера.

Для цієї форми є характерним каріотип 45ХО. Клінічна картина характеризується специфічним зовнішнім виглядом, низьким зростом (не більш як 150 см), диспластичною статурою, є виражений генітальний інфантилізм.



Чиста форма ДГ.

Для цієї форми є характерним каріотип 46ХХ чи 46ХУ (синдром Свайєра). Клінічна картина має особливості: зовнішній вигляд хворих характеризується нормальним зростом, соматичні дисплазії відсутні, морфотип може бути євнухоїдним чи інтерсексуальним з помірно вираженим гірсутизмом (при синдромі Свайєра), вторинні статеві ознаки недорозвинені на фоні вираженого генітального інфантилізму. Гонади мають вигляд сполучнотканинних тяжів, а при синдромі Свайєра - з елементами тестикул, які можуть стати злоякісними.



Змішана форма ДГ.

Для цієї форми є характерним мозаїчний каріотип з обов'язковою присутністю У-хромосоми чи її ділянки. Найчастіше зустрічається каріотип 45ХХ/46ХХ. Клінічна картина характеризується варіабельністю: морфотип, як правило, інтерсексуальнй, з помірно вираженим гірсутизмом. Вторинні статеві ознаки недорозвинені, матка різко гіпопластичиа. При біопсії гонад завжди виявляються елементи тестикулярної тканини. У пубертатному віці часто розвиваються пухлини гонад комбінованої структури з елементами строми статевого тяжа за типом гонадобластоми, ембріональної карциноми.



Стерта форма ДГ.

Каріотип має мозаїчний характер — 45Х/46ХХ. Ця форма характеризується варіабельністю клінічних проявів.



Діагностика ДГ засновується на даних клінічної картини, на ехоскопічних ознаках дисгенетичних гонад, високих рівнях гонадотропінів, на визначенні каріотипу і відсутності статевого хроматину. Лапароскопія з біопсією гонад підтверджують діагноз.

Лікування ДГ залежить від наявності у каріотипі У-хромосоми. У зв'язку з високим ризиком малігнізації гонад при наявності У- хромосоми необхідне їх оперативне вилучення.

За відсутності у каріотипі У-хромосоми чи після оперативного вилучення гонад при її наявності проводиться замісна гормонотерапія, спрямована на: фемінізацію фігури, зменшення рівня гонадотропінів, циклічні зміни в ендометрії з менструальноподібною реакцією, профілактику естрогендефіцитних станів, соціальну адаптацію.



Тестикулярна фемінізація (синдром Морриса, несправжній чоловічий

гермафродитизм).

Частота 1 на 15000 новонароджених. Моногенна мутація при каріотипі ХУ. Ця патологія зумовлена структурним дефектом У-хромосоми. У результаті тестикули неспроможні до сперматогенезу та синтезу достатньої кількості тестостерону. Практично відсутній фермент 5а -редуктаза, яка перетворює тестостерон у біологічно більш активний дигідротестостерон. Але збережена спроможність до утворення естрогенів з андрогенів.



Клініка. Зовнішні статеві органи сформовані за жіночим фенотипом, внутрішні статеві органи відсутні. Гонади розташовані біля стінок таза або (частіше) у пахвинних каналах і товщі великих статевих губ.

Діагностика — генетична консультація, УЗД.

Лікування. Обов'язковим етапом лікування є вилучення неповноцінних тестикул, оскільки більш як у 30% випадках в них розвиваються злоякісні пухлини типу гонадобластоми. Кольпопоез. Після видалення гонад обов'язково проводиться тривала замісна гормонотерапія.

Синдром трисомії Х

Характеризується каріотипом 47ХХХ. Характерно:



  • - первинна аменорея

  • - безпліддя

  • - передчасний клімакс

  • - шизофренія

Діагностика – каріотипування.

Генітальний інфантилізм

Характеризується недостатнім статевим розвитком без порушення хромосомного набору. В залежності від розмірів матки розрізняють наступні ступені генітального інфантилізму:

1 ступінь – 5-7 см

2 ступінь – 3-5 см

3 ступінь – менше 3 см.

В залежності від ступеня та рівня синтезу гормонів може спостерігатись наступна клініка:



  • Аменорея та гіпоменструальний синдром

  • Безпліддя

  • Невиношування вагітності

  • Розумовий розвиток не страждає

  • Низький ріст

  • Вузький таз

  • Гіпоплазія статевих органів та молочних залоз

  • Передчасний клімакс

Діагностика: збір анамнезу, визначення розмірів матки під час бімануального обстеження по відношенню до шийки матки, УЗД, візначення рівня статевих гормонів.

Лікування: в залежності від ступеня введення лише естрогенів до початку менструації, циклічна гормональна естроген-гестагенна терапія.


Синдром Штейна-Лєвєнталя (синдром склерокістозних яєчників) 1935р.

В 1935 році Штейн і Лєвєнталь описали своєрідний симптомокомплекс, що проявляється триадою симптомів: порушенням менструального циклу, неплідністю, гірсутизмом при наявності кістознозмінених яєчників. З тих пір цей симптомокомплекс ще відомий під назвою синдром Штейна-Лєвєнталя. Склерокістозно переродженими яєчниками називаються яєчники, що збільшені з обох сторін з великою кількістю кіст різної величини (до 2 см), з склерозуванням білочної оболонки.

Для синдрому склерокістозних яєчників є характерним слідуючий комплекс симптомів: - двохстороннє збільшення яєчників за рахунок їх полікістозного переродження;


  • порушення менструального циклу – характерна аменорея, на зміну якій приходять затяжні маткові кровотечі;

  • неплідність,

  • гірсутизм;

  • ожиріння за жіночим типом,

  • інколи гіпоплазія матки, зовнішніх статевих органів та молочних залоз;

  • зміни рівня статевих та гонадотропних гормонів.

Синдром склерокістозних яєчників зустрічається у 3% всіх гінекологічних хворих.

Причинні фактори, що викликають синдром, бувають генетичні, перинатальні (вплив шкідливих факторів в період внутрішньоутробного розвитку), психотропні, ендокринні. Синдром розвивається на основі порушень функції багатьох залоз, таких як яєчник, гіпофіз, наднирникові залози.

Яєчниковий генез захворювання пов’язують з генетично обумовленим дефіцитом ферментів - 19-гідрогенази і бета-ольдегідрогенази - відповідальних за синтез прогестерону і естрогенів, в результаті чого в організмі накопичується андростендіон, що перетворюється в тестосрерон і веде до розвитку гірсутизму. Андрогени стимулюють продукцію ФСГ та ЛГ гіпофізом, що сприяє розвитку склерополікістозу в яєчниках. Саме ця форма захворювання зветься синдромом Штейн-Лєвєнталя.

Гіпофізарний генез пов’язаний з ураженням гіпофізу, коли в надлишковій кількості виробляються гонадотропні гормони (ФСГ, ЛГ, АКТГ). Можливо, саме неадекватна секреція гонадотроних гомонів веде до зміни ферментної системи, продукції статевих гормонів та підвищеної секреції андрогенів.

Наднирниковий генез пояснюється дією гормонів наднирникових залоз, викликаний підвищеною продукцією адренокортікотропного гормону гіпофізом. Цю теорію аргументують розвитком гірсутизму та інших ознак вірілізації, які обумовлені надлишковою продукцією андрогенів корою наднирникових залоз.

Патогенез СПКЯ:



  • порушення функції гіпофіза ( генетичні фактори, нейроінфекції, стрес)→ гіперстимуляція синтезу лютеїнізуючого гормону та ФСГ→ порушення росту і дозрівання фолікулів→ формування кіст фолікулів

  • нечутливість клітин до інсуліну і підвищення рівня інсуліну

  • збільшення концентрації вільного тестостерону

  • надлишок жирової тканини

Форми СПКЯ

Яєчникова:

  • монофазний гіпоестрогений ановуляторний МЦ, інколи двохфазний гіпогормональний

  • непліддя

  • вміст 17-КС в нормі

  • збільшення яєчників з обох сторін

  • збільшення вмісту андрогенних фракцій яєчникового ґенезу – андростерона і етіохоланола

  • збільшення вмісту тестостерона в плазмі крові

Наднирникова:

  • гіперкортицизм ( гірсутизм, маскулінізація, диспропорція скелету)

  • гіпоплазія матки

  • андрогенізація наднирникового ґенезу ( збільшення вмісту 17-КС, андростерона, дегідроепіандростерона)

  • екскреція тестостерона в межах норми

  • позитивна функціональна проба з дексаметазоном

Діенцефальна:

  • пізній початок менархе ( в 17-19 років)

  • ювенільні маткові кровотечі

  • первинне непліддя

  • ожиріння ( типова форма), стрії, розтяжки червоні і білі на животі, стегнах, молочних залозах

Діагностика: базується на вивченні характерних скарг. При бімануальному дослідженні знаходять значне двохстороннє збільшення яєчників. За своїми розмірами вони інколи бувають більшими за матки, котра може бути при цьому гіпопластичною. Візуально такі яєчники мають дуже тверду білуватого кольору оболонку, через яку при незначному склерозуванні проглядають мілкі кісти. При вираженому ступені склерозу кісточки не просвічуються. Важливе значення має УЗД.

При діагностичному вишкрібанні слизової оболонки матки виявляється гіперплазія ендометрію, а у 3-4% хворих – рак ендометрія. Через це слід пам’ятати, що фракційне діагностичне вишкрябування ендометрію є обов’язковим і повинне передувати лікувальним діям, незалежно від їх характеру.

При обстеженні за тестами функціональної діагностики знаходять ановуляторні цикли. Рівень 17-КС в сечі помірно підвищений. Після проби з дексаметазоном вміст тестостерона в крові незначно знижується, а рівень дигідроепіандростерона залишається майже без змін.

Лікування можливе консервативне і хірургічне.

Консервативна терапія зводиться до гормонотерапії і залежить від генезу синдрому. Основна мета лікування – відновлення овуляторних менструальних циклів на фоні корекції функції тих ланок регуляції менструальної функції, що лежать в основі патогенезу у конкретної хворої. Для індукції овуляції застосовується кломіфен (синтетичний нестероїдний препарат) по 50 мг на день з 5 до 10 день циклу. Також для пригнічення синтезу ФСГ та ЛГ застосовують на початку терапії антагоністи та агоністик гонадотропін-релізінг гормонів – гозерелін, бусерелін, діферелін, декапептіл та інші. З метою лікування для відновлення нормального менструального циклу застосовують естроген-гестагенний препарат (Діане-35). Для відновлення чутливості клітин до інсуліну і зниження інсулінорезистентності застосовують похідні бігуанідів – метформін. Для пригнічення проявів гірсутизму призначають верошпірон, флутамід, андрокур, які блокують рецептори тестостерона. При наднирниковому генезі захворювання гормональну терапію призначають з використанням кортикостероїдних препаратів (преднізолон, дексаметазон).

В теперішній час широко широко розповсюджений хірургічний метод лікування:


  • декапсуляція, каутеризація, секвестрація яєчників – видалення або створення «віконець» у потовщеній білочній оболонці яєчників;

  • демедуляція – максимальне видалення паренхіми за допомогою електрокоагуляції;

  • клиновидна резекція яєчників з видаленням 2/3 тканин яєчників.

Маткова аменорея

Пов’язана зі змінами в слизовій оболонці матки, внаслідок чого в ній не відбуваються процеси, характерні для нормального маткового циклу. При цьому рівень гормонів, які синтезуються яєчниками, залишається в нормі.

Причини маткової аменореї: - сінехії (зрощення) в слизовій оболонці матки внаслідок вишкрібань, штучних абортів (синдром Ашермана);


  • хронічний ендометрит (частіше туберкульозної етіології);

  • абляція ендометрія

  • введення до порожнини матки препаратів йоду.

Синдром Ашермана

Проявляється повною або частковою облітерацією порожнини матки внутрішньоматковими спайками (внаслідок вишкрібання або пологів). Циклічного болю при внутрішньоматкових синехіях пацієнтки не відмічають Діагностується за допомогою УЗД, гістероскопії та гістеросальпінгографії. Рівень статевих і гонадотропних гормонів — у межах норми, тому цю форму аменореї називають нормогонадотропною. Важливе діагностичне значення має негативна проба з естрогенами та гестагенами. Лікування проводиться шляхом розсічення внутрішньоматкових зрощень під час гістероскопії.



Аплазія матки (синдром Майєра—Рокитанського—Кюстнера)

— моногенна мутація при генотипі 46ХХ. Аплазія матки часто поєднується з аплазією піхви. Точно встановлено, що в яєчниках відбувається нормальний фолікулогенез, овуляція та утворення жовтих тіл.



Клініка. Пацієнтку турбує тільки відсутність менструації. Важливо пам'ятати, що у 40% пацієнток є вади системи сечовиділення. Діагностика – гінекологічне дослідження, УЗД, генетична консультація.

Лікування. Відновлення менструальної функції неможливе. Для сексуального життя — операція кольпопоезу.

Діагностика порушень менструальної функції

  1. збір анамнезу (стреси, пізній початок менархе, прийом КОКів, різка зміна маси тіла)

  2. Тести функціональної діагностики:

  • Вимірювання базальної температури

  • Кольпоцитологія: Агормональний тип – 100% базальних клітин

0лігогормональний – по 50% базальних та проміжних клітни

Естрогенний – 75% проміжних та 25% поверхневих клітин

Гіпергормональний – 25% проміжних та 75% поверхневих


  • Симптом зіниці

  • Симптом папороті

  • Симптом натягу цервікального слизу

  1. Гормональний скринінг ( визначення базальних рівнів Прл, ФСГ, ЛГ, ТТГ, Т3,Т4,Е2, ДГЕА, естрадіолу, прогестерону)

  2. Гістологічне дослідження зіскобу слизової оболонки матки

  3. УЗД органів малого тазу, щитовидної залози, наднирників

  4. Гістеросальпінгографія, гістероскопія

  5. Діагностична лапароскопія

  6. рентгенологічний метод (краніографія – визначення особливостей турецького сідла)

  7. дослідження очного дна і поля зору (стан оптико-хіазмальної області при пролактиномах)

  8. генетична консультація та визначення статевого хроматіну та каріотипу

  9. функціональні діагностичні тести:

прогестеронова проба (визначає дефіцит естрогенів та прогестерону та дозволяє провести диференційний діагноз маткової та яєчникової аменореї): призначають препарати прогестерону (1% розчин в/м кожного дня або дуфастон по 10 мг 2 рази на добу або утрожестан по 200 мг 2 рази на добу) протягом 10 діб. Оцінюють по наявності менструальної реакції на відміну препарату: позитивний ефект свідчить про яєчниковий генез аменореї (помірний дефіцит естрогенів та значний гестагенів), негативний – маткова аменорея або виражена недостатність естрогенів;

проба з кломіфеном: з 5 по 9-й день циклу призначають препарат по 100 мг 1 раз на добу, контролюють наявність менструальноподобної реакції на 25-30 добу після відміни препарату: відсутність свідчить про недостатність функції гіпоталамо-гіпофізарної системи;

проба з дексаметазоном (проводять для з’ясування джерела гіперандрогеніі): по 0,5 мг дексаметазону через 6 годин 3 доби. За 2 дні до прийому препарату та після його відміни визначають рівень тестостерону та ДГЕА в крові або 17-КС сечі. Зниження рівня цих гормонів свідчить про наднирниковий генез гіперандрогеніі.
НЕЙРО-ЕНДОКРИННІ СИНДРОМИ В ГІНЕКОЛОГІЇ

– це клінічні симптомокомплекси, при яких зміни функціонального стану статевої системи хворої поєднується з порушенням функціонального стану інших систем організму, що, як і статева система, регулюються гіпоталамо-гіпофізарним відділом нервової системи.

Найбільш поширенішими нейроендокринними гінекологічними синдромами, які не характеризуються вірілізацією та гірсутизмом, є наступні:

- передменструальний синдром;

- клімактеричний синдром;

- посткастраційний синдром;

- синдром передчасного виснаження яєчників.
Передменструальний синдром

– це складний симптомокомплекс, що характеризується різними психоемоційними, вегетосудинними і обмінно-ендокринними порушеннями, які проявляються в лютеїнову фазу МЦ. Частота передменструального синдрому коливає в широких межах в різні вікові періоди: до 30 років у 20%, після 40 років – до 55% жінок, частіше спостерігається у жінок розумової праці.

Основними причинами виникнення даного стану є:


  • Абсолютна чи відносна гіперестрогенія;

  • Гіперпростагландинемія

  • Порушення обміну нейромедіаторів в ЦНС

Клініка і діагностика

В залежності від кількості симптомів ПМС, їх тривалості та інтенсивності розрізняють 2 форми:



Легка – поява 3-4 симптомів за 2-10 днів перед початком місячних при значній вираженності 1-2 із них.

Важка – поява 5-12 симптомів за 3-14 днів до початку місячних при значній вираженності 2-5 із них.

Відповідно до цієї класифікації в ході розвитку захворювання розрізняють три стадії ПМС:



Компенсована – симптоми ПМС з роками не прогресують, з’являються в другу фазу МЦ і з наступленням менструації зникають.

Субкомпенсована – випадки, при яких важкість захворювання з часом погіршується , а симптоми ПМС зникають із припиненням місячних.

Декомпенсована – прояви ПМС тривають ще протягом кількох днів після закінчення менструації.

В клініці ПМС розрізняють групи розладів:



Психоемоційні

  • Емоційна лабільність

  • Роздратованість

  • Збудження

  • Погіршення пам’яті

  • Втомлюваність

  • Слабкість

  • Безсоння

Неврологічні

  • Головний біль

  • Головокружіння

  • Гіперестезії

  • Кардіалгії, аритмії

  • Часті приступи астми

Порушення водно-електролітного балансу

  • Периферичні набряки

  • Збільшення маси тіла

  • Нагрубання молочних залоз

  • Вздуття живота

  • Зміна питомої ваги сечі

  • Порушення діуреза

Гастроінтестинальні

  • Зміна апетиту аж до анорексії чи булімії

  • Зміна смакових пристрастей

  • Нудота, блювання

  • Метеоризм

Шкірні прояви

  • Вульгарні вугрі

  • Зміна жирності шкіри

  • Підвищена пітливість

  • Свербіж

  • Гіперпігментація

Є 4 основних клінічних форми ПМС:

Нейропсихічна формапревалюють депресивні розлади, агресивність, головний біль, головокружіння.

Набрякова формадомінують симптоми затримки рідини: набряки, нагрібання молочних залоз, масталгія, збільшення маси тіла.

Цефалічна форма – проявляється головним болем, що часто супроводжуються вегетативними розладами.

Кризова формахарактеризується симпатоадреналовими кризами, що виникають гостро без передвісників. Кризи закінчуються так само гостро, як і починаються і супроводжуються виділенням великої кількості світлої сечі.

Діагностика базується на такому характерному прояві, як циклічність патологічних симптомів. З даних параклінічних методів мають значення визначення рівня пролактину, естрадіолу, прогестерону, зміни на кардіограмі, електроенцефалограмі, рівень діурезу, функціональний стан нирок за екскреторними урограмами, за рівнем залишкового азоту, креатиніну, зміни на дні ока, периферійного зору, можливі зміни турецького сідла та шийного відділу хребта.

Лікування

  1. нормалізація режиму праці і відпочинку із дозованим фізичним навантаженням

  2. дієта із виключенням або ж обмеженим вживання солі, копченостей, простих вуглеводів, жирів тваринного походження, алкоголю, тонізуючих напоїв.

  3. включення в раціон вітамінів групи В, мікроелементів.

  4. загальний масаж комірної зони, бальнеотерапія, ендоназальний елекрофорез з вітаміном В1, центральна електроанальгезія.

  5. застосування діуретиків (верошпірон – антиальдостероновий ефект)

  6. застосування НПЗЗ

  7. застосування оральних контрацептивів (медіана, дарілія)

  8. застосування гестагенів (дуфастон, утрожестан, лютеїна, норколут) при НЛФ

  9. при емоційній лабільності з 10 дня циклу показані психотропні засоби – нейролептики (сонопакс 1 таб. на ніч), і транквілізатори (седуксен, рудотель).


Синдром передчасного виснаження яєчників

  • це комплекс патологічних симптомів (аменорея, непліддя, припливи жару), що виникає у жінок до 38-40 років, які раніше мали нормальну менструальну і дітородну функцію.

Лікування полягає у призначенні замісної гормональної терапії КОКами до періода природної менопаузи.
Післякастраційний синдром

являє собою комплекс патологічнгих симптомів – нервово-психічних, вегето-судинни, обмінно-ендокринних, що виникають після тотальної резекції яєчників.



Клініка. Перші симптоми післякастраційного синдрому виникають через 2-3 тижні після операції і досягають повного розвитку через 2-3 місяці. Перші 2-3 роки у переважної більшості хворих переважають нейровегетативні порушення, у 16% - психоемоційні, у 11% - обмінно-ендокринні. Згодом після операції зростає число обмінно-ендокринних порушень, при цьому психоемоційні порушення зберігаються тривалий час, а число нейровегетативних зменшується. Дефіцит естрогенів, визваний втратою яєчників, сприяє збільшенню ризику виникнення захворювань в гормонольнозалежних органах та серцево-судинній системі (гіпертонія, ішемічна хвороба серця, дисгормональна кардіопатія). Пізніше з’являються атрофічний кольпіт, цисталгія, а також обмінні порушення – гепатохолецистит, випадіння волосся. Порушення гормонального гомеостазу сприяє проявленню метаболічних порушень: зміни ліпідного обміну, ферментних систем, обміну вітамінів, мікроелементів, згортання крові, зміни метаболізму в судинній стінці та розвиток атеросклерозу. Після видалення яєчників, внаслідок послаблення процесів регенерації в тканинах ясен, може розвиватись пародонтоз.

У жінок, що хворіють на післякастраційний синдром, досить часто розвивається глаукома з важким прогресуючим перебігом. Це пояснюється тим, що естрогени впливають на структуру кута передньої камери ока, регулюючи внутрішньоочний тиск.



Лікування повинно бути з урахуванням віку, екстрагенітальної патології, обсягу оперативного втручання і включати немедикаментозну, медикаментозну гормональну і негормональну терапію.

Молоді жінки після повного видалення яєчників повинні одержувати препарати статевих гормонів до досягнення віку природньої менопаузи (з урахуванням протипоказів). Гормональна терапія здійснюється призначенням естроген-гестагенних препаратів (фемостон, новінет, регулон, ліндінет, фемоден, марвелон та інші) в циклічному режимі (1 таб. 1 раз на день).


Клімактеричний синдром (КС)

– це своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює природню течію клімактерію. Він характеризується нервово-психічними, судинно-вегетативними та обмінно-ендокринними порушеннями, що виникають на фоні вікових змін в організмі. Середній вік виникнення КС – 45-48 років.

Клімактеричний синдром – це нейровегетативний криз, що виникає на фоні дефіциту естргенів, що зумовлений віковими змінами функції яєчників. Клімактеричний період починається від перших порушень менструальної функції до стійкого припинення менструацій протягом 2-х років. Фази клімактеричного періоду наступні:


  1. Гіпергормональна (40-45 років) – характеризується збільшенням рівня естрогенів та матковими кровотечами.

  2. Гіпогормональна (46-50 років) – проявляється симптомами, характерними для зниження рівня естрогенів.

  3. Гормональна (більше 51 року) або гонадотропна – підвищення рівня гонадотропінів при зниженому рівні гормонів яєчників.

Клініка клімактеричного синдрому складається в першу чергу з порушення менструацій від аменореї до кровотеч аж до геморагічної метропатії Шредера, вторинної анемії, а також із суб’єктивних симптомів, що свідчать про розлад діяльності центральної нервової системи, в основному, її вегетативної ланки. Найбільш типові симптоми – це “приливи” жару до голови та верхньої частини тулуба, гіпергідроз, роздратованість, плаксивість. Ці суб’єктивні симптоми супроводжуються об’єктивними ознаками: синільниій кольпіт, уретроцистіт, крауроз вульви, атрофія вульви. В більш пізні терміни з’являються метаболічні зміни, що пояснюються недостачею естрогенів: остеопороз, “сухі” кон’юнктивіти, цисталгія, тригоніти та ін.

Симптомокомплекс клімактеричного синдрому розділяється на 3 групи:



  • І група – нейровегетативні порушення такі, як підвищення артеріального тиску, головний біль, вестибулопатії, приступи тахікардії, нестерпність до високої температури, мерзлякуватість, трясівниця, почуття повзання мурашок, оніміння, зміни дермографізму, сухість шкіри, порушення сну, “приливи” жару, симпатико адреналові кризи.

  • ІІ група – складається з обмінно-ендокринних порушень: опасистість, зміни функції щитовидної залози, цукровий діабет, дісгормональна метаплазія молочних залоз, біль у м’язах та суглобах, атрофія статевих органів, остеопороз.

  • ІІІ група – їй притаманні психоемоційні порушення: пониження працездатності, втома, неуважність, послаблення пам’яті, роздраторваність, плаксивість, розлад апетиту, порушення статевого потягу. Тривалість захворювання в деяких випадках може досягати 10-15 років.

Лікування повинно бути поетапним та враховувати ступінь вираженості порушень. На І етапі рекомендується дотримування режиму праці та відпочинку, ранкова гімнастика, загальний масаж, рослинна дієта, обмеження вуглеводів, гідротерапія в домашніх умовах (обливання, обмивання, душ, ванни – хвойні, шалфейні, гарачі. ніжні); санітарно-курортне лікування в звичайній кліматичній зоні, в санаторіях південного узбережжя Криму в нежаркий сезон року; штучні преформовані фактори (анодична гальванізація головного мозку), електроанальгезія, фітотерапія – фітоестрогени (ременс, клімактоплан, клімасед, клімадінон та інші). До 2-го етапу переходять при неефективності немедикаментозних методів та стійкості симптомокомплексу: негормональна терапія симпатолітиками (обзідан, стугерон) та нейролептики (тазепам, френалон). На ІІІ етапі застосовують гормональну терапію у вигляді естроген-гестагенних препаратів (фемостон, паузогест, клиане) або чисто естрогенними препаратами (естрожель, овестін) на протязі тривалого часу.

Дисфункціональні маткові кровотечі (ДМК) (аномальні маткові кровотечі) -

це обільна, часта або пролонгована кровотеча із матки (гіпер-, полі-, пройоменорея), не пов’язана із органічною патологією органів малого таза, системними захворюваннями чи ускладненнями вагітності.



Патогенез. В основі патогенетичного механізму ДМК у всі вікові періоди лежать порушення утворення та виділення гонадотропних гормонів, які регулюють гормональну (та репродуктивну) функцію яєчників. У пубертатному періоді гонадотропна функція ще не сформувалася, виділення ФСГ та ЛГ мають хаотичний характер. У клімактеричному віці гонадотропна функція порушується через інволютивні процеси, мають перевагу утворення та виділення ФСГ, рівень ЛГ також підвищується, набуває монотонного характеру, порушується механізм зворотного зв'язку між яєчниками та гіпофізом.

Результатом порушення гонадотропної функції гіпофізу є гормональна дисфункція яєчників, яка протікає за типом ановуляцїї з атрезією чи персистенцією фолікулів. При цьому майже завжди має місце відносна (при атрезії фолікулів) чи абсолютна ( при персистенції фолікула) гіперестрогенія, оскільки відсутність повноцінного жовтого тіла в яєчниках призводить до дефіциту прогестерону. Гіперестрогенія є причиною розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, у тому числі і атипових форм.

Патоморфологічним субстрактом кровотечі при ДМК є ділянки некрозу та крововиливу в гіперплазованому ендометрії. На інтенсивність кровотечі впливають фактори місцевого гемостазу — підвищення фібринолітичної активності, зменшення агрегації тромбоцитів та скоротливої активності судин базального шару ендометрія. Внаслідок цього гальмуються тромбоз та спазм судин - процеси, які припиняють кровотечу при нормальних менструальних циклах.

Класифікація ДМК за характером порушень менструального циклу.:

А. Ановуляторні ДМК.

1. Короткочасна персистенція фолікула.

2. Тривала персистенція фолікула.

3. Атрезія фолікулів.



Б. Овуляторні ДМК.

1. Гіпофункція жовтого тіла.

2. Гіперфункція жовтого тіла.

3. Гіпофункція фолікула, який дозріває.

4. Гіперфункція фолікула, який дозріває.

Причини АМК:

Овуляторні:це кровотечі при овуляторному менструальному циклі, що виникають, як правило, в результаті порушення на рівні ендометріальних факторів регуляції.


  • Запальні процеси геніталій

  • Вегетоневрози

  • Дисфункція щитовидної залози

  • Недостатність лютеїнової фази ( НЛФ)

Ановуляторні це кровотечі при ановуляторному менструальному циклі, що виникають в результаті порушення на одному із рівнів гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової регуляції.

  • Естрогенні кровотечі прориву

  • Естрогенні кровотечі відміни

  • Гестагенні кровотечі прориву

  • Гестагенні кровотечі відміни

Естрогенні кровотечі прориву-- Найчастіше розвиваються на тлі абсолютної або відносної гіперестрогенії при персистенції фолікула і клінічно проявляються затримкою місячних, утворенням кісти яєчника та профузною кровотечею після затримки, що описано R.Shreder (1915) як геморагічна метропатія Шредера).

  • Постійні низькі дози естрогенів, характерні для атрезії недозрілих фолікулів, викликають тривалі кровомазання, як правило, без масивних крововтрат.

Естрогенні кровотечі відміни – обумовлені різким падінням рівня естрогенів в сироватці крові і в ендометрія (оваріоектомія, відміна гормональних препаратів, опромінення зрілих фолікулів

Гестагенні кровотечі прориву – результат патологічно високого співвідношення прогестерон/естроген ( прийом пролонгованих гестагенних препаратів чи низько дозованих оральних контрацептивів).

Гестагенні кровотечі відміни – помірні чи обільні менструальноподібні кровотечі внаслідок різкого зниження рівня прогестерона (прогестеронова проба).

В залежності від вікового періоду жінки маткові кровотечі підрозділяються на:



  • Ювенільні (віргінальні, пубертатні) (атрезія фолікула)

  • Репродуктивні (персистенція фолікула, овуляторні кровотечі)

  • Клімактеричні (персистенція фолікула на фоні старіння гіпоталамічних структур)

  • Кровотечі в постменопаузі (ознака злоякісних новоутворень)

Типовими представниками ановуляторних кровотеч є клімактеричні та пубертатні кровотечі.

При цьому в яєчнику можуть відбуватися два типи змін:



І тип – персистенція фолікула, коли фолікул практично досягає своєї зрілості та існує тривалий час – персистує. В зв’язку з тим, що фолікул є практично зрілим, естрогени в ньому виробляються на високому рівні.

ІІ тип – атрезія фолікула, коли фолікул повністю не дозріває і відбувається його зворотній розвиток – атрезія. Другий та послідуючі фолікули можуть проходити ті ж стадії розвитку. Естрогени при цьому виробляються в малій кількості.

Тривале існування фолікулів призводить до гіперпродукції естрогенів, під впливом яких в ендометрії розвивається патологічна проліферація функціонального шару. Секреторна фаза в ендометрії відсутня. В результаті гіперплазії ендометрія порушується його трофіка із послідуючим розвитком явища некрозу, розпаду і відторгнення, що супроводжується тривалою кровотечею.



Основні клінічні прояви

ДМК характеризуються періодом затримки менструації, що змінюється кровотечею різної сили і тривалості. При персистенції фолікула затримка менструації може тривати 4-8 тижнів, при атрезії – 3-4 місяці. Тривалі виснажливі кровотечі призводять до анемізації хворих.



Діагностика АМК в репродуктивному періоді та перименопаузі

  • 1. Детальний збір анамнезу на етапі первинного обстеження (соматичний, менструальний, гінекологічний, операції, прийом ліків)

  • 2. клініко-гінекологічне обстеження (пухлини, аденоміоз, міоми, ерозії)

  • 3. Тести функціональної діагностики - контроль базальної температури, гормональна кольпоцитологія, симптоми естрогенної насиченості (симптоми "зіниці", "папороті") - допомагають визначити гормональний гомеостаз пацієнтки, особливо при відсутності можливостей визначення вмісту гормонів в біологічних рідинах (в сироватці крові).

  • 4. УЗД, гістероскопія та гістологічне дослідження ендометрію .

  • 5. Діагностичне вишкрібання є обов'язковим для всіх пацієнток пери- та постменопаузального віку, а також для молодих пацієнток при наявності УЗ-ознак патології ендометрію та факторів ризику розвитку у них гіперпроліферативних процесів ендометрію.

  • 6. Гістеросонографія - УЗД тазових органів дозволяє виявити субмукозні вузли, поліпи, та інші патологчні утворення ендометрію, які можуть бути не виявлені при діагностичному вишкрібанні.

  • 7. Гістероскопія .

  • 8. Гормональне обстеження (визначення вмісту ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, прогестерону в сироватці крові, особливо при проведенні їх в динаміці).

  • 9. МРТ, комп'ютерна томографія, лапароскопія, гістеросальпінгографія, ангіографія – при необхідності.

  • 10. Тест на вагітність (визначення хоріонічного гонадотропіну) є важливим для виключення позаматкової вагітності, трофобластичної хвороби, ускладеної маткової вагітності.

Лікування АМК в репродуктивному періоді та перименопаузі

Терапія АМК повинна переслідувати дві мети: 1) боротьбу із кровотечею;

2) регулювання менструальних циклів (після припинення кровотечі);

І етап


  • хірургічний гемостаз – вишкрібання слизової оболонки порожнини матки або РВА;

  • гормональний гемостаз: можна проводити лише молодим пацієнткам, що не народжували та не відносяться до груп ризику по розвитку гіперпроліферативних процесів ендометрію; або, якщо діагностичне вишкрібання було проведене не більше трьох місяців тому, і при цьому не було виявлено патологічних змін в ендометрії: монофазні КОК; гестагенний гемостаз (при ановуляторних гиперестрогених кровотечах прориву);

  • симптоматична негормональна терапія (Транексам, амінокапронова кислота, вікасол, дицинон).

ІІ етап

  • протирецидивна терапія;

  • загальні принципи притирецидивного лікування ДМК:

а) проведення загальнозміцнюючих заходів

б) лікування анемії

в) інгібітори синтеза простагландинів ( німесулід)

г) антифібринолітики ( амінокапронова кислота)

д) вітамінотерапія

е) седативні

є) диференційна гормональна терапія залежно від патогенетичного варіанту ДМК:

При овуляторних кровотечах препарати першого вибору:



  • 1) гестагени в лютеїнову фазу менструального циклу (з 15-го по 25-й день): дуфастон, утрожестан, лютеіна, норколут. Період лікування гестагенами становить 3-6 місяців.

  • 2) ВМС з левоноргестрелом (Мірена).

Гормональна терапія при ановуляторних кровотечах.

Препарати першого вибору:



  • 1) монофазні естроген-гестагенні препарати у циклічному режимі. Кількість курсів індивідуальна, однак не менше 3-6 місяців.

  • 2) при наявності гіперпроліферативних процесів ендометрію гестагени призначаються з 5-го по 25-й день менструального циклу протягом 3-6 місяців:

  • Гормональними препаратами другого вибору для лікування як овуляторних, так і ановуляторних ДМК, є агоністи ГнРГ (гозерелін або трипторелін), що призначаються по одній ін'єкції у 28 днів протягом 3-4 місяців.

ж) хірургічні методи лікування ( абляція ендометрія, гістеректомія)

В дітородному та клімактеричному віці лікування необхідно починати з діагностичного вишкрібання порожнини матки з метою виключення рака ендометрія.



ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ
Пубертатні маткові кровотечі, ювенільні (віргінальні) маткові кровотечі - це дисфункціональні маткові кровотечі у періоді статевого дозрівання (з менархе до 18-річного віку).

Причиною виникнення пубертатних кровотеч є порушення гормонального гомеостазу дівчини при відсутності органічних порушень статевої сфери (пухлини, аномалії розвитку, порушення згортання крові, тромбоцитопенія, тощо).

Основні симптоми пубертатних маткових кровотеч:

- тривалі (більш ніж 7-8 діб) кров'янисті виділення з статевих шляхів;

- кровотечі, інтервал між якими менший 21 дня;

- крововтрата більш ніж 100-120 мл на добу.

Тяжкість захворювання визначається:

- характером крововтрати (інтенсивність, тривалість її);

- ступенем вторинної постгеморагічної анемії (легка, середня, тяжка).

Фактори, які можуть сприяти виникненню пубертатних маткових кровотеч:

- несприятливий перебіг антенатального періоду;

- гострі та хронічні інфекційні захворювання;

- хронічні соматичні захворювання;

- гострі та хронічні форми стресу;

- патологічні стани ендокринних залоз (щитовидна залоза, наднирники, гіпоталамічний синдром).

Принципи обстеження співпадають з іншими матковими кровотечами. Особливості: гінекологічний огляд (проводиться у присутності матері хворої дівчини чи близьких родичів) включає:

- огляд зовнішніх статевих органів (ступень розвитку, наявність аномалій розвитку, характер кровотечі);

- ректоабдомінальне обстеження - для оцінки стану внутрішніх статевих органів;

- огляд за допомогою гінекологічних дзеркал та бімануальне обстеження у сексуально-активних дівчат.

Лікування пубертатних маткових кровотеч складається з двох етапів:

I етап:

- власне гемостаз (проводиться у відділеннях дитячої гінекології або гінекологічних відділеннях).



II етап:

- профілактика рецидивів захворювання (проводиться амбулаторно).

Гемостаз здійснюється наступними засобами:

На першому місці – симптоматична терапія – утеротоніки (оксітоцин) кровозупинні засоби (препарати транексамової кислоті, етамзилат натрію, вікасол), препарати, які зміцнюють судинну стінку (аскорутин).

Гормональний гемостаз (здійснюють при неефективності симптоматичної терапії за умов згоди батьків дівчини): перевагу надають гестагенному гемостазу або естроген-гестагенним препаратам (для більш швидкої зупинки кровотечі).

Показання до гормонального гемостазу:

- тривала та рясна кровотеча з наявністю вторинної анемії;

- відсутність ефекту від симптоматичної терапії при помірній та тривалій кровотечі;

- тривалі кровотечі та наявність гіперплазії ендометрія (М-ехо більше 10 мм).

Хірургічне лікування

Лікувальне-діагностичне вишкрібання стінок порожнини матки проводиться за наступними показниками:

- профузна маткова кровотеча, яка загрожує життю пацієнтки;

- виражена вторинна анемія (Hb 70 г/л та нижче, гематокрит нижче 25,0%);

- підозра на патологічні зміни структури ендометрія (поліп ендометрія за даними УЗД малого тазу).

II етап - профілактика рецидивів захворювання

Обов'язковим етапом лікування ПМК є формування менструального циклу:

- ліквідація етіологічних чинників, що сприяють виникненню пубертатних маткових кровотеч;

- нормалізація менструальної функції дівчини забезпечується призначенням медикаментозних засобів (циклічна вітамінотерапія – фолієва кислота, вітамін Є, гомеопатичні засоби, при необхідності – застосування гормональних препаратів – моно фазних низько дозованих КОК або гестагенів);

- дотримання режиму повноцінного харчування, загальнооздоровчі засоби;

- при наявності вторинної анемії призначення залізовмісних засобів.


Альгодисменорея (альгоменорея, дисменорея)

  • Це порушення менструального циклу, основним клінічним проявом якого є больовий синдром під час менструації, що виникає в перший день чи за кілька днів до неї і триває протягом всієї менструації і навіть після неї.

Захворювання відноситься до найбільш поширеної патології у гінекологічній практиці і зустрічається у 30-52% жінок віком 14-42 років. У більшості хворих на цей синдром біль настільки виражений, що жінки втрачають працездатність на період менструації. Щомісячний біль, чекання відбивається на загальному самопочутті, емоційному, психічному стані жінки, порушують сімейні стосунки – тому альгодисменорею розглядають не тільки як медичну, но і як соціальну проблему.
Первинна альгоменорея обумовлена порушеннями на різних рівнях нейрогуморальної регуляції: функціональна, ессенціальна, ідіопатична.

Вторинна обумовлена патологічними процесами в області малого таза: вроджена (аномалії розвитку внутрішніх статевих органів); набута (запальні процеси, ендометріоз, спайкова хвороба, пухлини матки і яєчників).

Класифікація альгодисменорей

За характером перебігу виділяють:



  • компенсовану – вираженість і характер патологічного процесу в дні менструації протягом тривалого часу не змінюється4

  • некомпенсовану – наростання інтенсивності болю з кожним роком

За інтенсивністю:

  • легку

  • середню

  • важку

За ступенем важкості:

  • І ступінь – менструальний біль слабко виражений, деколи необхідний прийом анальгетиків. Системні симптоми відсутні.

  • ІІ ступінь – менструації помірно болючі, щоденна активність порушена, анальгетики ефективно знімають біль. Наявні поодинокі системні симптоми.

  • ІІІ ступінь – виражений біль, різко порушена активність, вегетативні сиптоми (головний біль, слабкість, нудота, блювання, діарея та ін.). Відмічено низьку ефективність анальгетиків.

Основними клінічними проявами є: біль внизу живота (з ірадіацією або без), психопатичні і вегетативні прояви (нудота, блювання, головокружіння, діарея), мотиваційні прояви (анорексія, булімія, ↨лібідо), емоційні прояви (слабкість, роздратованість, безсоння).

Основними моментами розвитку болю є: порушення на рівні центральних відділів мозку, порушення кровообігу в органах малого тазу внаслідок спастичних скорочень м’язів матки, а також посилення синтезу простагландинів F2α і Е2 або підвищення співвідношення ПГ F2α/ ПГЕ2 в менструальному ендометрія. Ці речовини стимулюють скорочення інших гладеньких м’язів, викликають нудоту, блювання та діарею.



Принципи лікування

І етап

  • Раціональний режим праці і відпочинку

  • Збалансоване харчування ( відмова від куріння і кави)

  • Достатні фізичні навантаження

  • Нормалізація функції ЦНС ( рефлексотерапія, седативна терапія)

  • Фітотерапія, направлена на нормалізацію гормонального статусу – фітопрепарати та гомеопатичні препарати (Ременс, Мулімен)

  • Інгібітори синтезу простагландинів (індометацин, диклофенак)

  • Антиоксиданти (вітаміни Є, С, А)

ІІ етап - Корекція гормонального гемостазу:

  • Оральні контрацептиви (Ярина, Жанін)

  • Препарати прогестерона (Дуфастон, утрожестан, лютеіна)




  1. Додатки. Засоби контролю: тестові завдання, ситуаційні завдання, контрольні питання, практичні завдання.


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

  1. В гінекологічне відділення звернулась жінка 45 років зі скаргами на рясну маткову кровотечу. Під час огляду: шкіра та слизові оболонки бліді, тахікардія. При гінекологічному дослідженні: шийка матки не змінена, тіло матки та додатки без патологічних змін. Виділення рясні, кров’яні. Ймовірний діагноз:

А*. Клімактерична дисфункціональна кровотеча

В. Аборт в ходу

С. Рак тіла матки

Д. Міома матки




  1. Аменорея – це:

А*. Відсутність менструацій протягом 6 місяців та більше

В. Болючі менструації

С. Затримка місячних на 3 місяці та більше

Д. Нерегулярні менструації




  1. Розрізняють наступні варіанти аменореї, крім:

А*. Центральна та периферична

В. Первинна та вторинна

С. Справжня та несправжня

Д. Фізіологічна та патологічна




  1. Для первинної аменореї характерно:

А*. Відсутність менструацій з пубертатного віку

В. Припинення менструації на 6 і більше місяців

С. Менструації, що проходять 2-3 рази на рік

Д. Короткі та рідкі менструації




  1. Для вторинної аменореї характерно:

А*. Припинення менструації після їх появи протягом 6 і більше місяців

В. Відсутність менархе

С. Рідкі та короткі менструації

Д. Наявність органічних змін з боку статевих органів




  1. Для синдрому Кіарі-Фромеля характерні наступні симптоми, крім:

А*. Анорексія

В. Галакторея

С. Відсутність менструації

Д. Ожиріння




  1. Позитивна прогестеронова проба свідчить про:

А*. Яєчникову аменорею

В. Маткову аменорею

С. Гіпофізарну аменорею

Д. Гіпоталамічну аменорею




  1. Негативна прогестеронова проба свідчить про:

А*. Маткову аменорею

В. Яєчникову аменорею

С. Гіпофізарну аменорею

Д. Гіпоталамічну аменорею




  1. Первинна яєчникова аменорея характерна для наступних синдромів, крім:

А*. Синдром Штейна-Лєвєнталя

В. Синдром Шершевського-Тернера

С. Синдром тестикулярної фемінізації

Д. Синдром трисомії Х




  1. Вторинна яєчникова аменорея характерна для:

А*. Синдром Штейна-Лєвєнталя

В. Синдром Шершевського-Тернера

С. Синдром тестикулярної фемінізації

Д. Синдром трисомії Х




  1. Для синдрому Штейна-Левенталя характерні наступні симптоми, крім:

А*. Альгодисменорея

В. Аменорея

С. Ожиріння

Д. Безпліддя




  1. Причиною синдрому Ашермана можуть бути наступні захворювання, крім:

А*. Вагітність

В. Вишкрібання порожнини матки

С. Запальні захворювання матки

Д. Штучні аборти




  1. Найбільш частою причиною несправжньої аменореї є:

А*. Атрезії статевих органів

В. Запальні захворювання статевих органів

С. Самовільні та штучні аборти

Д. Гормональні порушення різного ґенезу




  1. Гіпофізарна аменорея характерна для наступних синдромів, крім:

А*. Синдром Штейна-Лєвєнталя

В. Синдром Симмондса

С. Синдром Шихана

Д. Хвороба Іценко-Кушинга




  1. Синдром Шихана виникає внаслідок:

А*. Післяпологового некрозу гіпофізу

В. Запальних захворювань статевих органів

С. Недостатньої продукції глюкокортикоїдів

Д. Травм головного мозку




  1. Для синдрому Шихана характерні наступні симптоми, крім:

А*. Болі внизу живота та попереку

В. Аменореї

С. Агалактії

Д. Атрофії статевих органів




  1. Для хвороби Іценко-Кушинга характерні наступні ознаки, крім:

А*. Кахексія

В. Диспропорційне ожиріння

С. Безпліддя

Д. Аменорея




  1. Для синдрому Симмондса характерні наступні симптоми, крім:

А*. Ожиріння

В. Кахексія

С. Аменорея

Д. Атрофія жіночих статевих органів




  1. Для адрено-генітального синдрому характерні наступні ознаки, крім:

А*. Передчасний статевий розвиток

В. Аменорея та порушення менструальної функції

С. Безпліддя та не виношування вагітності

Д. Гірсутизм




  1. При пубертатних кровотечах застосовують наступні методи зупинки, крім:

А*. Застосування андрогенів

В. Застосування гестагенів та естроген-гестагенних препаратів

С. Кровозупинні препарати

Д. Препарати, що скорочують матку




  1. Дівчина 16 років скаржиться на менструальну кровотечу, яка триває більше 12 днів, помірну. Місячні з 14 років, нерегулярні. Статевим життям не живе. При гінекологічному обстеженні органічної патології не виявлено. Найбільш ймовірний діагноз:

А*. Пубертатна кровотеча

В. Менархе

С. Вагітність

Д. Аденоміоз




  1. Атрезія фолікула найбільш характерна:

А*. В пубертатному віці

В. В репродуктивному віці

С. В клімактеричному періоді

Д. В період менопаузи




  1. Персистенція фолікула найбільш характерна:

А*. В клімактеричному періоді

В. В пубертатному періоді

С. В репродуктивному віці

Д. В період менопаузи




  1. При атрезії фолікула на ендометрій впливають:

А*. Малі дози естрогенів

В. Великі дози естрогенів

С. Малі дози прогестерону

Д. Великі дози прогестерону




  1. При персистенції фолікула на ендометрій впливають:

А. Малі дози естрогенів

В*. Великі дози естрогенів

С. Малі дози прогестерону

Д. Великі дози прогестерону




  1. При клімактеричних кровотечах в яєчнику найбільш часто спостерігається:

А*. Персистенція фолікула

В. Атрезія фолікула

С. Персистенція жовтого тіла

Д. Лютеінізація фолікула, який не овулював




  1. При пубертатних кровотечах в яєчнику найбільш часто спостерігається:

А. Персистенція фолікула

В*. Атрезія фолікула

С. Персистенція жовтого тіла

Д. Лютеінізація фолікула, який не овулював





  1. Найбільш вірна тактика при кровотечі в репродуктивному, клімактеричному віці та періоді менопаузи:

А*. Роздільне вишкрібання цервікального каналу та порожнини матки

В. Гормональна зупинка кровотечі

С. Симптоматичні засоби

Д. Гістеректомія




  1. Жінка 47 років скаржиться на припливи жару до верхньої частини тулуба та обличчя, лабільність АТ, порушення сну, дратівливість. Найбільш ймовірний діагноз?

А*. Клімактеричний синдром

В. Передменструальний синдром

С. Посткастраційний синдром

Д. Гіпоталамічний синдром




  1. Жінка 34 років скаржиться на нагрібання молочних залоз, дратівливість, збільшення ваги, головний біль, які виникають за 5-7 днів до чергової менструації. Під час гінекологічного огляду патологічних змін не знайдено. Найбільш ймовірний діагноз?

А. Клімактеричний синдром

В*. Передменструальний синдром

С. Посткастраційний синдром

Д. Гіпоталамічний синдром




  1. Вторинна альгодисменорея є найбільш характерним симптомом:

А*. Аденоміозу

В. Аденоматозу

С. Поліпу цервікального каналу

Д. Пубертатної кровотечі




  1. Альгодисменорея поділяється на:

А*. Первинну та вторинну

В. Фізіологічну та патологічну

С. Справжню та несправжню

Д. Центральну та периферичну




  1. Передменструальний синдром з віком переходить в:

А*. Клімактеричний синдром

В. Рак ендометрію

С. Рак яєчників

Д. Гіпертонічну хворобу




  1. Лікування первинної альгодисменореї включає в себе наступні засоби, крім:

А*. Кровозупинні препарати

В. Нестероїдні протизапальні засоби

Г. Гормональна корекція

Д. Антиоксиданти




  1. Лікування клімактеричного синдрому включає наступні засоби, крім:

А*. Препарати, що скорочують матку

В. Гормональна корекція

С. Седативні засоби

Д. Фітоестрогени




  1. Генітальний інфантилізм характеризується:

А*. Недостатньою продукцією естрогенів та прогестерону

В. Збільшенням продукції естрогенів та прогестерону

С. Збільшенням продукції естрогенів та змешенням синтезу прогестерону

Д. Рівень жіночих статевих гормонів відповідає нормі




  1. Для гіпоменструального синдрому характерно:

А*. Рідкі, короткі та незначні менструації

В. Часті, короткі та помірні менструації

С. Нерегулярні, тривалі та незначні менструації

Д. Часті, тривалі, рясні менструації



Ситуаційні задачі для оцінки кінцевого рівня знань

1. Хвора 38 років, звернулась зі скаргами на кров'яні виділення із статевих органів протягом останніх 2-х місяців, переважно в середині менструального циклу. В анамнезі: в шлюбі 15 років, перші пологи – 10 років тому. Менструальний цикл регулярний, але останніх 6 місяців спостерігаються посилення менструальних кровотеч. Діагноз. Що робити?

2. У жінки 30 років за 10 днів до місячних спостерігається дратівливість, біль в грудях, їх набрякання, підвищення апетиту, безсоння. Яке обстеження варто призначити для визначення причини даних порушень та їх корекції?

3. Жінка 25 років звернулась до лікаря зі скаргами на нерегулярні місячні, надмірне оволосіння в ділянці стегон, рук, обличчя. Протягом 2-х років регулярного статевого життя вагітність не наступає. Який діагноз та тактика лікаря у корекції даного стану?

4. Жінка 32 років звернулась зі скаргами на набряклість молочних залоз, наявність виділень білуватого кольору із сосків, нерегулярність менструального циклу. Яка причина даного стану та яке лікування варто призначити в даному випадку?

5. Дівчина 22 років звернулась до лікаря зі скаргами на припинення місячних протягом 6 місяців, загальну слабкість. За останніх півроку схудла на 8 кг. На даний момент вага становить 47 кг. Свій стан пов'язує із нервово-емоційним перенавантаженням під час сесії. Діагноз. Тактика лікаря?



Контрольні запитання

  1. Що таке нормальний менструальний цикл?

  2. Які є види порушення менструального циклу?

  3. Що таке альгодисменорея?

  4. Що таке АМК?

  5. Які методики гемостазу при АМК в різні вікові періоди жінки?

  6. Які методики гормонального гемостазу?

  7. Яка є класифікація нейроендокринних синдромів?

  8. Які прояви гіперпролактинемії та принципи корекції?

  9. Які варіанти кіркової аменореї?

  10. Які варіанти гіпоталамічної аменореї та методи її лікування?

  11. Які варіанти гіпофізарної аменореї та методи її діагностики та корекції?

  12. Які варіанти аменореї наднирникового походження?

  13. Що таке адреногенітальний синдром?

  14. Що таке синдром Штейна- Левенталя та методи його лікуванни я?

  15. Які причини первинної яєчникової аменореї?

  16. Які методи функціональної діагностики?

  17. Які існують гормональні проби при нейро-ендокринних синдромах?

  18. Що таке синдром Ашермана?

  19. Які принципи діагностики порушень менструальної функції?

  20. Клініка, діагностика та лікування перед менструального синдрому?

  21. Клініка, діагностика та лікування клімактеричного синдрому?

  22. Препарати статевих гормонів, які використовуються в гінекології?




  1. Рекомендована література

  1. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Гінекологія. – Київ.- «Здоров’я”, 2000 р.

  2. Мазорчук Б.Ф., Жученко П.Г. Акушерство і гінекологія (підручник для сімейних лікарів), том 1, 2. – Київ. – 2005 р.

  3. Айламазян З.К. Гинекология. – Санкт-Петербург. – 1998 г.

  4. Запорожан В.М., Цегельський М.Р., Рожковська Н.М. Акушерство і гінекологія. Підручник у 2-х томах. Т. 1. – Одеса. Одеський державний медичний університет. – 2005. – 472 с.

  5. Савельєва Г.М. Акушерство и гинекология. – ГЭОТАР Медицина. – 1997. – 735 с.

  6. Клінічні протоколи

Методичну розробку склала доц., к.мед.н. Старовєр А.В.
скачать файл



Смотрите также:
М.І. Пирогова «Затверджено» На методичній нараді кафедри акушерства та гінекології №1. Завідувач кафедри д мед н. Чайка Г. В. 200 р. Методичні рекомендації
550.23kb.
Стандарт вищої освіти вінницького національного технічного університету затверджено
292.21kb.
Доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу; І. Ф. Калуцький
63.19kb.
Робоча програма навчальної дисципліни
667.92kb.
Завідувач кафедри практики романо-германських мов Сумського державного педагогічного університету ім. А. С
1165.51kb.
У сучасних умовах ринку жорстка конкуренція вимагає від виробників постійного оновлення асортименту оригінальними кондитерськими виробами
55.63kb.
Методичні рекомендації для написання курсових робіт Підготувала Тетяна Борис Курсова робота є одним з перших самостійних наукових досліджень, які виконують студенти філософського факультету. Тематика курсових робіт
32.47kb.
Методичні рекомендації до проведення учбово-польової практики із курсу практична іхтіологія затверджено: Вченою Радою зну
344.37kb.
Програма для студентів спеціальності 03. 03. 03 Видавнича справа та редагування Затверджено на засіданні кафедри
266.3kb.
Методичні вказівки до практичних занять з дидактичним забезпеченням з курсу
324.94kb.
Робоча навчальна програма підготовки лікарів-інтернів І го року навчання зі спеціальності
999.6kb.
Пропонований посібник містить різнорівневі вправи, тестові завдання, теми для письмових та усних творів з української мови та літератури для 9,11-го класів
391.89kb.